ЗАЦЕФ порошок д/р-ра д/ин. 1 г фл. №1

Склад:
діюча речовина: цефтазидим;
1 флакон містить 1 г цефтазидиму (у вигляді цефтазидиму пентагідрату стерильного у перерахуванні на 100 % сухий цефтазидим);
допоміжні речовини: натрію карбонат.

 

Лікарська форма.
Порошок для  розчину для ін'єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.   Антибактеріальні  засоби  для   системного   застосування.  Інші
β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтазидим.
Код АТС J01D D02.

 

Клінічні характеристики.
Показання.
Цефтазидим призначений для лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими до нього мікроорганізмами:

    тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;
    інфекції у пацієнтів зі зниженим імунітетом, у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад з інфікованими опіками;
    інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у пацієнтів з муковісцидозом;
    інфекції ЛОР-органів;
    інфекції сечовивідних шляхів;
    інфекції шкіри та м'яких тканин;
    інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини;
    інфекції кісток і суглобів;
    інфекції, пов'язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

Профілактика: інфекції при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

 

    Підвищена чутливість до β-лактамних антибіотиків.
    Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
    Підвищена чутливість до цефтазидиму пентагідрату або до компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку пацієнта та функції нирок.
Дорослі.
Добова доза для дорослих становить від 1 г до 6 г за 2-3 введення шляхом внутрішньовенної або внутрішньом'язової ін'єкції.
Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг-1 г кожні 12 годин.
Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.
Дуже  тяжкі   інфекції,  особливо  у  пацієнтів  з  імунодефіцитом, нейтропенією:  2 г кожні  8 або
12 годин, або 3 г кожні 12 годин.
Муковісцидоз  у  поєднанні  з  синьогнійною  інфекцією легенів:  від  100 до 150 мг/кг на добу за
3 введення.
Застосування дози до 9 г на добу дорослим із нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.
Профілактика при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі: слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводити у момент видалення катетера з уретри.
Діти віком від 2 місяців.
30-100 мг/кг на добу за 2-3 прийоми. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом чи менінгітом рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально 6 г на добу) за 3 введення.
Лікування препаратом слід продовжувати протягом ще як мінімум 48-72 години після зникнення клінічних симптомів захворювання та/або за результатами бактеріологічного аналізу, але при тяжкому перебігу інфекційних захворювань можлива триваліша терапія.
Діти до 2 місяців.
25-60 мг/кг/добу за 2 прийоми. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові може бути у 3-4 рази довший, ніж у дорослих.
Пацієнти літнього віку.
Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для цих пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.
Порушення функції нирок.
Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді, тому для цієї групи пацієнтів дозу слід зменшити.
Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози має базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

 

Для пацієнтів із тяжкими інфекціями разову дозу можна збільшити на 50 % або збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові, який не повинен перевищувати 40 мг/л.
У дітей значення кліренсу креатиніну слід скориговувати відповідно до площі поверхні тіла або маси тіла.
Гемодіаліз.
Період  напіввиведення  цефтазидиму  під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу рекомендовану дозу цефтазидиму (див. вище таблицю).
Перитонеальний діаліз.
Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі у звичному режимі.
Крім внутрішньовенного застосування цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини).
У пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді однократної дози або за кілька прийомів. Для низькошвидкісної гемофільтрації слід застосовувати дози, як і при порушенні функції нирок.
У пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз
 

Введення.
Зацеф вводити внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом'язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза або латеральна частина стегна.
Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
Інструкція для приготування.

Доза, що вводиться
    
Необхідна кількість розчинника (мл)
    
Приблизна концентрація (мг/мл)
1 г
    
Внутрішньом’язово
Внутрішньовенний болюс
Внутрішньовенна інфузія
    

*Примітка. Розчинення слід проводити в два етапи (див. текст).

Зацеф сумісний з більшістю широко застосовуваних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін'єкцій (див. «Несумісність»).
Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.
Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію  хлориду;  розчин  Гартмана;  5  %  розчин  глюкози;  0,225  %  розчин  натрію  хлориду  у
5 % розчині глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,18 % розчин  натрію хлориду  у 4 % розчині глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин декстрану 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 10 % розчин декстрану 40 у 5 % розчині глюкози; 6 % розчин декстрану  70 у 0,9 %  розчині  натрію  хлориду; 6 % розчин декстрану 70 у 5 % розчині глюкози.
Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидим для внутрішньом'язового введення розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 5  МО/мл  у  0,9 % розчині  натрію  хлориду;  калію хлорид  10 мекв/л  або
40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду.
Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції.
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Витягти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна знаходитись у розчині.
Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії.
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
Готовий розчин додати до флакона більшого об'єму. Загальний об'єм інфузійного розчину становить 50 мл.
Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

 

Побічні реакції.
Інфекції та інвазії: кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).
Кровеносна та лімфатична системи: еозинофілія, тромбоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, гемолітична та апластична анемії, агранулоцитоз, геморагії.
Імунна система: анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).
Центральна нервова система: запаморочення, головний біль, парестезії. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно знижена.
Судинні порушення: флебіт або тромбофлебіт в місці введення препарату.
Травний тракт: діарея, нудота, блювання, біль у животі, коліт (в т.ч. псевдомембранозний коліт), порушення смаку.
Гепатобіліарна система: транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфотаза), жовтяниця.
Шкіра та підшкірна клітковина: макулопапульозні висипання, кропив'янка, медикаментозна гарячка, свербіж, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
Сечовидільна система: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
Загальні реакції і порушення в місці введення: біль та/або запалення в місці внутрішньом'язової ін'єкції.
Психічні розлади: сплутаність свідомості, галюцинації.
Лабораторні показники: позитивний тест Кумбса (спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові). Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, іноді відзначалося транзиторне підвищення рівня сечовини, азоту сечовини та/або креатиніну у плазмі крові.

 

Передозування.
Симптоми: можливі неврологічні ускладнення, такі як енцефалопатія, судоми і кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Лікування: симптоматичне.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Експериментальних даних щодо ембріотоксичної та тератогенної дії цефтазидиму немає, але його слід призначати з обережністю жінкам під час перших місяців вагітності.
Цефтазидим у невеликих кількостях проникає у грудне молоко, тому при необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Діти.
Препарат можна застосовувати дітям. З обережністю слід застосовувати препарат для лікування новонароджених дітей.

Особливості застосування.
До початку лікування потрібно встановити наявність у пацієнта в анамнезі реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніцилінів або інших ліків.
З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічої реакції необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, антигістамінних препаратів, кортикостероїдів та інших засобів невідкладної допомоги.
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або високоактивні діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. При дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних щодо несприятливого впливу цефтазидиму на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати залежно від ступеня ураження нирок. Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Зацефом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Enterococci); у цьому випадку слід припинити застосування препарату та вжити інші необхідні заходи. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження чутливості.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід враховувати можливість виникнення у деяких пацієнтів запаморочення, судом, тому під час  лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими потенційно небезпечними механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами  та інші види взаємодій.
Нефротоксичні препарати: сумісне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичних лікарських засобів, таких як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід) може негативно вплинути на функцію нирок. При потребі комбінованого лікування слід контролювати функцію нирок протягом усього курсу терапії (також див. розділ «Несумісність»).
Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування Зацефу з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.
Кумарини – при одночасному застосуванні  можливе підвищення їх антикоагулянтного ефекту.
Як і інші антибіотики, цефтазидим може вплинути на флору кишечнику, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих оральних контрацептивів. Таким чином, рекомендується застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.
Пробенецид – уповільнюється екскреція цефтазидиму, що сприяє його кумуляції, тривалому підвищенню концентрації препарату в крові.
Вакцина проти тифу – застосування антибактеріальних препаратів слід уникати за три дні до та після пероральної вакцини від черевного тифу.
Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте незначний вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.

 

Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефтазидим – бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та до інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим виявляє високу активність in vitro та діє у межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій.
Цефтазидим виявляє активність проти таких мікроорганізмів:
Грамнегативні:
Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps. pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами);
Грампозитивні:
Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus групи В (Strept. agalactiсae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis);
Анаеробні:
Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні).
Цефтазидим не діє in vitro проти резистентних до метициліну стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. та Clostridium difficile.
Фармакокінетика.
У пацієнтів після внутрішньом'язової ін'єкції 500 мг та 1 г цефтазидиму швидко досягаються середні пікові концентрації 18 мг/л і 37 мг/л відповідно. Через п'ять хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г цефтазидиму у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення. Зв'язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як: кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр, при відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.
Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому вигляді, в активній формі з сечею шляхом  гломерулярної  фільтрації;  приблизно   80-90 %   дози – протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

 

Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або білого з кремуватим відтінком кольору.

Несумісність.
Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін'єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник.
Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.
Можливе утворення осаду, якщо до розчину цефтазидиму додати ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між застосуванням цих двох препаратів.
Розчин цефтазидиму не можна змішувати в одній ємкості з іншими антибіотиками.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Готовий розчин зберігає стабільність при температурі 25 оС портягом 10 годин, при температурі не вище 18 °С – 24 години,  при температурі до 4 °С – 7 днів.
З мікробіологічної точки зору готовий до застосування препарат необхідно використати негайно. У  випадку,  коли  це  неможливо,  допускається  зберігання  препарату  не довше  24  годин  при
tº 2-8 °С.

Упаковка. По 1 г у флаконі. По 1 флакону; по 1 флакону в пачці; по 5 флаконів у касеті, 1 касета в пеналі.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.