ВЕРГОСТИН табл. 24 мг блистер №30

 

 

діюча речовина: betahistine dihydrochloride;

1 таблетка містить бетагістину дигідрохлориду 8 мг або 16 мг, або 24 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), кислоти лимонної моногідрат, кислота стеаринова, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон.

 

Лікарська форма. Таблетки.

 

Засоби для лікування вестибулярних порушень. Код АТС N07C A01.

 

           - запамороченням, що іноді супроводжується нудотою і блюванням;

           - зниженням слуху (туговухістю);

           - шумом у вухах.

 

 

Добова доза для дорослих становить 24 - 48 мг, рівномірно розподілена для прийому протягом доби.

Таблетки по 8 мг: 1 - 2 таблетки 3 рази на добу;

таблетки по 16 мг: ½ - 1 таблетка 3 рази на добу;

таблетки по 24 мг: 1 таблетка 2 рази на добу.

Підтримуючі дози призначаються у межах 24 - 48 мг на добу. Зменшення симптомів захворювання іноді спостерігається тільки через 2 - 3 тижні лікування.

Приймати таблетки бажано після їди. Дозу слід підбирати індивідуально залежно від ефекту. Зменшення симптомів інколи спостерігається тільки після 2 - 3 тижнів лікування. Найкращі результати досягаються при прийомі препарату протягом кількох місяців. Існують дані про те, що призначення лікування на початку захворювання запобігає його прогресуванню та/або втраті слуху на пізніх стадіях.

 

 

 

 

 

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі негайного типу (наприклад, повідомлялося про випадки розвитку анафілаксії). 

З боку травного тракту: часто – нудота, диспепсія; у поодиноких випадках – незначні розлади шлунка (блювання, біль у животі, біль в абдомінальній ділянці внаслідок вздуття та метеоризму). Ці побічні ефекти зазвичай зникають при прийомі препарату з їжею або після зменшення дози. 

З боку шкіри: у поодиноких випадках – реакції гіперчутливості шкіри та підшкірної жирової клітковини, зокрема ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж і кропив’янка.

З боку нервової системи: головний біль.

 

Повідомлялося про невелику кількість випадків передозування. Два пацієнти мали минущі симптоми слабкого або помірно тяжкого ступеня (сухість у роті, біль у животі, сонливість і нудота) після прийому дози 200 мг або більше. Серйозніші ускладнення (судоми, серцево-легеневі ускладнення) спостерігалися при навмисному прийомі підвищених доз бетагістину, особливо у поєднанні з передозуванням інших лікарських засобів.

Лікування. Симптоматична терапія.

 

Не застосовують.

 

Не застосовують препарат дітям.

 

Бетагістин слід з обережністю застосовувати пацієнтам, що приймають антигістамінні препарати, хворим на бронхіальну астму.

Під час лікування препаратом Вергостин необхідно контролювати стан хворих на бронхіальну астму.

 

Дослідження ефектів на здатність керувати автомобілем і працювати з механічними пристроями не проводилися.

 

Дослідження in vivo, спрямовані на вивчення взаємодії з іншими лікарськими засобами, не проводилися. Дані дослідження in vitro дозволяють передбачити відсутність інгібірування активності цитохромних ферментів P₄₅₀ in vivo.

 

Фармакодинаміка. Механізм дії бетагістину повністю не вивчений. Він спричиняє посилення кровотоку в судинах stria vascularis внутрішнього вуха передусім за рахунок розслаблення прекапілярних сфінктерів у системі мікроциркуляції внутрішнього вуха.

Встановлено, що бетагістин має слабкий агоністичний ефект на Н₁-рецептори і виражений антагоністичний ефект на Н₃-рецептори гістаміну в центральній і автономній нервовій системі. Крім того, бетагістин має дозозалежний інгібуючий вплив на генерацію пікових потенціалів у нейронах латеральних і медіальних вестибулярних ядер.

Бетагістин прискорює відновлення вестибулярної функції після однобічної нейректомії, прискорюючи і полегшуючи процес центральної вестибулярної компенсації. Цей ефект характеризується посиленням регуляції обміну і вивільнення гістаміну та реалізується в результаті антагонізму H₃-рецепторів.

У поєднанні всі ці властивості забезпечують позитивний терапевтичний ефект бетагістину при лікуванні хвороби Меньєра і вестибулярного запаморочення різного походження. Бетагістин посилює обмін і вивільнення гістаміну, блокуючи пресинаптичні H₃-рецептори, що призводить до зниження їх чутливості. Подібна дія на гістамінергічну систему пояснює ефективність бетагістину при лікуванні запаморочення і вестибулярних порушень.

Фармакокінетика. Бетагістин швидко й повністю всмоктується після перорального застосування препарату у вигляді таблеток. Він екскретується із сечею як 2-піридилоцтова кислота в межах 24 годин після застосування. Незмінений бетагістин не виявлявся. Дослідження із застосуванням радіоактивно міченого бетагістину продемонстрували, що період напіввиведення із плазми становить 3 - 4 години, період напіввиведення із сечі – 3 - 5 годин. 90 % бетагістину дигідрохлориду екскретується із сечею в межах 24 годин після застосування.

 

таблетки по 8 мг: білі або майже білі, трохи крапчасті, круглі, плоскі, не вкриті оболонкою таблетки з тисненням «Н1» з одного боку;

таблетки по 16 мг: білі або майже білі, трохи крапчасті, круглі, двоопуклі, не вкриті оболонкою таблетки з тисненням «Н2» з одного боку та розподільчою рискою – з іншого;

таблетки по 24 мг: білі або майже білі, трохи крапчасті, круглі, двоопуклі, не вкриті оболонкою таблетки, гладенькі з обох боків.

 

2 роки.

 

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

 

За рецептом.

 

«Ранбаксі Лабораторіз Лімітед».

 

Paonta Sahib, District Sirmour – 173025, Himachal Pradesh, India.