ТРАНСТОП раствор для инъекций 100 мг/мл амп. 5 мл №6

 

діюча речовина: tranexamic acid;

1 мл розчину для ін’єкцій містить транексамової кислоти 100 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

                                                                                                                  

Лікарська форма.  Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

 

Антигеморагічні засоби, антифібринолітичні амінокислоти. Інгібітори фібринолізу.
Код АТХ B02A A02.

 

Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазміну. Відбувається формування комплексу за участю транексамової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетворенні за участю плазміну. Дія комплексу транексамової кислоти-плазміну на активність фібрину нижча, ніж дія тільки одного плазміну. Дані досліджень іn vitro показали, що високі дози транексамової кислоти зменшували показники активності вказаного комплексу.

Обмежені дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію в плазмі протягом операції. За участю дітей не було проведено ніяких специфічних досліджень співвідношення доза-ефект або фармакокінетичних досліджень.

Абсорбція. Пікова  концентрація транексамової кислоти в плазмі крові швидко досягається після короткотермінової внутрішньовенної інфузії, після чого показники концентрації в плазмі починають знижуватися за мультиекспоненціальним законом.

Розповсюдження. Для  терапевтичних рівнів у плазмі показник зв’язування транексамової кислоти з білками плазми крові становить близько 3 %; як вважається, показники  зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з сироватковим альбуміном. Початковий об’єм розподілу приблизно становить від 9 до 12 літрів.

Транексамова кислота проникає через плаценту. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у вагітних жінок концентрація транексамової кислоти в сироватці знаходиться в діапазоні 10-53 мкг/мл, тоді як концентрація в пуповинній крові – в діапазоні 4-31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає в суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у пацієнтів, які перенесли операції на коліні, показники концентрації в суглобовій рідині були подібні до таких в сироватці. Показники концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин є частковими до показників, що спостерігаються в крові (це стосується грудного молока – сота частка, спинномозкової рідини – одна десята, водянистої вологи ока – одна десята). Транексамова кислота була виявлена ​​в спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але практично не впливає на міграцію (рухливість) сперматозоїдів.

Виділення. Лікарський засіб виділяється в основному з сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним маршрутом елімінації.  Нирковий кліренс практично еквівалентний  плазмовому  кліренсу  (від 110 до 116 мл/хв). Близько 90 % транексамової кислоти виводиться протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення дози 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення для транексамової кислоти становить близько 3 годин.

Особливі групи пацієнтів. Плазмова концентрація збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. За участю дітей не було проведено ніяких специфічних фармакокінетичних досліджень.

 

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу,

- кровотеча під час операції на передміхуровій залозі і в післяопераційному періоді;

- торакальні, абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання (наприклад серцево-судинна хірургія);

- геморагічні ускладнення фібринолітичної терапії;

- маткова кровотеча;

- шлунково-кишкова кровотеча;

- кровотеча після простатектомії;

- кровотеча після тонзилектомії;

- кровотеча після конізації шийки матки;

- кровотеча після екстракції зуба у хворих на гемофілію.

 

Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з компонентів препарату.
Гострий венозний або артеріальний тромбоз. Фібринолітичні стани з гострою важкою кровотечею через введення коагулопатичних засобів (антикоагулянтів), за винятком тих препаратів, які переважано здійснюють активацію фібринолітичної системи. Важка ниркова недостатність (існує ризик накопичення лікарського засобу). Судоми в анамнезі. Інтратекальне і внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення, інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвитком судом). Коагулопатія внаслідок дифузного внутрішньосудинного згортання крові без значної активації фібринолізу, порушення сприйняття кольорів.

 

На даний час не були виконані дослідження взаємодії лікарських засобів. Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтів повинен відбуватися під суворим наглядом лікаря, що має досвід у цьому напрямку терапії. Лікарські препарати, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримали лікування із застосуванням транексамової кислоти. В цих випадках може бути наявний теоретичний ризик збільшення тромбоформувального потенціалу, наприклад, при застосуванні естрогенів. Крім того, антифібринолітична дія препарату може бути антагонізована при застосуванні тромболітиків.

Через наявність підвищеного ризику розвитку тромбозу транексамову кислоту слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують пероральні контрацептиви.

 

Транексамова кислота виводиться переважно з сечею у незміненому вигляді, тому пацієнтам із порушенням функції нирок рекомендується зменшити дозу і кількість введень. Для внутрішньовенного введення препарату дозу потрібно відкориговувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При лікуванні гематурії ниркового генезу підвищується ризик механічної анурії внаслідок утворення згустка в уретрі.

У пацієнтів, які застосовували транексамову кислоту, можливі випадки венозного й артеріального тромбозу чи тромбоемболії. Крім того, транексамову кислоту не слід застосовувати пацієнтам із тромбоемболічною хворобою, оскільки існує підвищений ризик виникнення венозних чи артеріальних тромбозів.

Транексамову кислоту не слід застосовувати одночасно з комплексом фактора IX (Factor IX complex) чи антиінгібіторними коагуляційними комплексами, оскільки може підвищитись ризик утворення тромбозів.

Сумісна терапія хлорпромазином і транексамовою кислотою у пацієнтів із субарахноїдальним крововиливом може призводити до спазму мозкових судин і церебральної ішемії, також можливе зниження церебрального кровообігу.

Під час лікування протягом кількох днів необхідне спостереження офтальмолога з перевіркою гостроти зору, полей зору і сприйняття кольорів, оглядом очного дна у зв’язку з можливим закупоренням судин сітківки і центральної ретинальної вени.

 

Застосування можливе тільки у разі нагальної потреби.

Хоча дані про тератогенний вплив або інші побічні ефекти під час вагітності відсутні, при призначенні препарату необхідно постійно контролювати стан здоров’я пацієнтки. Оскільки транексамова кислота проникає в грудне молоко в кількості приблизно 1 % концентрації препарату в плазмі матері, то антифібринолітичний ефект у немовляти малоймовірний.

 

Транексамова кислота може спричиняти запаморочення і порушення зору; отже, слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

 

Транстоп вводять внутрішньовенно (краплинно, струминно).

Режим дозування індивідуальний, залежить від клінічної ситуації.

При генералізованому фібринолізі вводять у дозі 15 мг/кг маси тіла кожні 6-8 годин, швидкість введення – 1 мл/хв.

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат по 200-500 мг 2-3 рази на добу.

При простатектомії або операції на сечовому міхурі вводять під час операції 1 г, потім по 1 г кожні 8 годин протягом 3 днів, після чого переходять на прийом таблетованої форми до зникнення макрогематурії.

Якщо існує великий ризик розвитку кровотечі при системній запальній реакції рекомендують застосовувати препарат у дозі 10-11 мг/кг за 20-30 хв до хірургічного втручання.

Хворим на коагулопатію перед екстракцією зуба препарат вводять у дозі 10 мг/кг маси тіла, після екстракції зуба призначають прийом внутрішньо таблетованої форми транексамової кислоти.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок. У разі ниркової недостатності застосування транексамової кислоти протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Для пацієнтів, які мають незначну або помірну ниркову недостатність, дозування транексамової кислоти потрібно зменшити відповідно до показників рівня сироваткового креатиніну:

 

 

 

 

 

 Таблиця 1

 

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки корекція дози практично не потрібна.

Дітям віком від одного року рекомендується застосування згідно з поточними затвердженими терапевтичними показаннями, як описано в розділі «Показання до застосування», дозування – близько 20 мг/кг/добу. Однак при застосуванні дітям згідно з вказаними рекомендаціями наявні обмежені дані з ефективності, безпеки, особливостей дозування.

Аспекти ефективності, особливості дозування і безпеки застосування транексамової кислоти дітям, що перенесли операції на серці, не були досліджені в повному обсязі.
Застосування пацієнтам літнього віку. Зазвичай корекція дози не потрібна, якщо немає ознак ниркової недостатності.

Введення має суворо обмежений режим – повільне внутрішньовенне введення (ін’єкція/ інфузія).

Транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Внутрішньовенна ін’єкція: транексамову кислоту потрібно вводити шляхом повільної болюсної ін’єкції протягом щонайменше 5 хвилин.

Внутрішньовенна інфузія: транексамову кислоту потрібно змішати безпосередньо з такими розчинами для ін’єкцій /інфузій:

натрію хлорид 0,9 %, розчин для ін’єкцій, розчин для ін’єкцій Рінгера,
глюкоза, розчин для ін’єкцій, 5 %, декстрин-40 в  розчині глюкози для ін'єкцій (5 %) і декстрин-40 в розчині натрію хлориду 0,9 % для ін’єкцій,  амінокислотний розчин.

 

Максимальна разова доза не повинна перевищувати 10 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза становить 20 мг/кг маси тіла.

 

Можуть спостерігатися нудота, блювання, ортостатичні симптоми, артеріальна гіпотензія.

Лікування: симптоматична терапія; форсований діурез. Необхідно підтримувати водно-сольовий баланс.

 

Нижче зазначено побічні реакції, систематизовані  відповідно до класифікатора MedDRA (основні класи систем органів). У межах кожного класу систем органів побічні реакції упорядковані за частотою. У кожному частотному угрупованні побічні реакції представлено в порядку зменшення серйозності. Частоти були визначені таким чином: дуже часто (> 1/10);  часто (> 1/100 до < 1/10); нечасто (> 1/1 000 до < 1/100),  невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

Таблиця 2

 

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ºС.

 

Несумісний з норадреналіном, норепінефрином, дипіридамолом, діазепамом, пеніциліном. При переливанні крові не можна вводити розчин Транстоп.

 

По 5 мл розчину для ін’єкцій в ампулі, по 6 ампул в картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Ауробіндо Фарма Лімітед - ЮНІТ ІV, Індія / Aurobindo Pharma Limited - UNIT ІV, India.

 

Плот № 4, 34 до 48, Фаза – ІІІ, зони APIIC, EPIP, Пашаміларам, Район Медак, 502307, Андхра Прадеш, Індія / Plot No’s 4, 34 to 48, Phase – III, APIIC, EPIP area, Pashamylaram, Medak (Dist.), 502307, Andhra Pradesh, India.

 

Ауробіндо Фарма Лтд, Індія / Aurobindo Pharma Ltd, India.

 

Плот № 2, Маітрайвайхар, Емірпет, Хідерабад – 500 038., А.Р., Індія / Plot No. 2, Maitrivihar, Ameerpet, Hyderabad – 500 038., A.P., India.