ТЕРБИНОРМ табл. 250 мг №14

 

 

діюча речовина: terbinafine;

1 таблетка містить тербінафіну (в формі гідрохлориду) 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, тальк, магнію стеарат.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки від білого до жовтувато-білого кольору.

 

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові препарати для застосування у дерматології. Протигрибкові препарати для системного застосування. Тербінафін.

Код АТХ D01B A02.

 

Тербінафін є аліламіном, який має широкий спектр протигрибкової дії щодо інфекцій шкіри, волосся і нігтів, спричинених такими дерматофітами, як Trichophyton (наприклад T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. tonsurans, T. violaceum), Microsporum (наприклад Microsporum canis), Epidermophyton floccosum і дріжджові гриби роду Candida (наприклад Candida albicans) та Pityrosporum. У низьких концентраціях тербінафін чинить фунгіцидну дію відносно дерматофітів, пліснявих і деяких диморфних грибів. Активність відносно дріжджових грибів залежно від їхнього виду може бути фунгіцидною або фунгістатичною.

Тербінафін специфічно сприяє ранньому етапу біосинтезу стеринів у клітині гриба. Це призводить до дефіциту ергостеролу і до внутрішньоклітинного накопичення сквалену, що спричиняє загибель клітини гриба. Дія тербінафіну здійснюється шляхом інгібування ферменту скваленепоксидази у клітинній мембрані гриба. Цей фермент не належить до системи цитохрому Р450.

При застосуванні внутрішньо препарат накопичується в шкірі у концентраціях, що забезпечують фунгіцидну дію препарату.

Після перорального прийому тербінафін добре всмоктується (> 70 %); абсолютна біодоступність тербінафіну в результаті пресистемного метаболізму становить близько 50 %. Разова пероральна доза 250 мг тербінафіну показала середнє значення пікових концентрацій у плазмі крові – 1,30 мкг/мл через 1,5 години після прийому препарату. У рівноважному стані порівняно з одноразовою дозою максимальна концентрація тербінафіну була в середньому на 25 % вища, а плазмова AUC збільшувалася у 2,3 раза. На основі збільшення плазмової AUC може бути розрахований ефективний період напіввиведення (~30 годин). Прийом їжі виявляє помірний влив на біодоступність тербінафіну (збільшення AUC на менше ніж 20 %), але не настільки, щоб потребувати корекції дози.

Тербінафін міцно зв’язується з білками плазми крові. Він швидко дифундує через дерму та концентрується у ліпофільному роговому шарі.

Тербінафін також виділяється з секретом шкірних залоз і, таким чином, досягає високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі та шкірі. Також доведено, що тербінафін розподіляється у нігтьові пластинки протягом перших тижнів після початку терапії. Тербінафін метаболізується швидко і екстенсивно за участю принаймні семи ізоферментів CYP з істотним внеском з боку CYP2C9, CYP1A2, CYP3A4, CYP2C8 і CYP2C19. Внаслідок біотрансформації тербінафіну утворюються метаболіти, які не мають протигрибкової активності і виводяться переважно з сечею. Період напіввиведення препарату становить 17 годин. Доказів щодо накопичення препарату в організмі не було.

Змін у фармакокінетиці препарату залежно від віку пацієнта не спостерігається, але швидкість виведення препарату з організму може бути знижена у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки, що призводить до підвищення рівнів тербінафіну в крові.

Біодоступність тербінафіну не залежить від прийому їжі.

Дослідження фармакокінетики разових доз препарату за участю пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) або з уже існуючими захворюваннями печінки показали, що кліренс тербінафіну може бути зменшений приблизно на 50 %.

 

Грибкові інфекції шкіри і нігтів, спричинені Trichophyton (наприклад T. rubrum, T. mentagrophytes, T. verrucosum, T. violaceum), Microsporum canis та Epidermophyton floccosum:

- дерматофітозні ураження гладкої шкіри тулуба, промежини та стоп, коли локалізація ураження, вираженість або поширеність інфекції зумовлюють доцільність пероральної терапії;

- оніхомікоз.

 

Гіперчутливість до тербінафіну чи будь-яких допоміжних речовин препарату.

 

Кліренс тербінафіну у плазмі крові може бути підвищений препаратами, що індукують метаболізм, і може бути знижений препаратами, що інгібують цитохром Р450. У разі необхідності супутнього лікування такими препаратами дозування Тербінорму потрібно коригувати відповідним чином.

Циметидин знижував кліренс тербінафіну на 30 %.

Флуконазол збільшував показники C_max і AUC тербінафіну на 52 % і 69 % відповідно у зв’язку з гальмуванням ферментів CYP2C9 і CYP3A4. Таке ж збільшення можливе при одночасному застосуванні з тербінафіном препаратів, що пригнічують CYP2C9 і CYP3A4, таких як кетоконазол та аміодарон.

Рифампіцин збільшував кліренс тербінафіну на 100 %.

Дослідження, проведені in vitro за участю здорових добровольців показують, що тербінафін має незначний потенціал для пригнічення або посилення кліренсу препаратів, метаболізуються за участю системи цитохрому Р450 (наприклад терфенадину, тріазоламу, толбутаміну або пероральних контрацептивів), за винятком тих препаратів, що метаболізуються за участю CYP2D6.

Тербінафін не впливає на кліренс антипірину або дигоксину.

Жодного впливу тербінафіну на фармакокінетику флуконазолу не спостерігалося. До того ж не спостерігалося жодної клінічно значущої взаємодії між тербінафіном та супутньо застосовуваними лікарськими засобами з можливим потенціалом взаємодії, такими як ко-тримоксазол (триметоприм і сульфаметоксазол), зидовудин або теофілін.

Повідомлялося про випадки порушення менструального циклу (міжменструальна кровотеча і нерегулярний менструальний цикл) у пацієнток, які приймали тербінафін одночасно з пероральними контрацептивами, хоча частота цих порушень залишається в межах частоти побічних реакцій у пацієнтів, які приймають тільки пероральні контрацептиви.

Тербінафін зменшував кліренс кофеїну, який вводився внутрішньовенно, на 21 %.

Дослідження in vitro та in vivo під час яких було виявлено, що тербінафін пригнічує CYP2D6 – опосередкований метаболізм. Ці дані можуть бути клінічно важливими для пацієнтів, які отримують лікарські засоби, що метаболізуються за участю CYP2D6, такі як трициклічні антидепресанти (TCAs), бета-блокатори, селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну (SSRIs), антиаритмічні препарати (включаючи клас 1А, 1В та 1С) та інгібітори моноаміноксидази (MAO-Is) типу B, у разі, коли препарат, що застосовується, має малий діапазон терапевтичної концентрації.

Тербінафін зменшував кліренс дезипраміну на 82 %.

Застосування тербінафіну може призводити до зміни статусу швидких метаболізаторів CYP2D6 на статус повільних метаболізаторів.

Тербінафін збільшував кліренс циклоспорину на 15 %.

 

Тербінорм в таблетках не рекомендується застосовувати пацієнтам з хронічним або активним захворюванням печінки. Перед призначенням тербінафіну в таблетках необхідно оцінити всі вже існуючі захворювання печінки.

Гепатотоксичність можлива у пацієнтів з попереднім захворюванням печінки та без нього, тому рекомендується періодичний моніторинг функції печінки (через 4-6 тижнів лікування). Застосування препарату Тербінорм, слід негайно припинити у разі підвищення активності показників функціональних печінкових тестів.

Пацієнтів, які приймають Тербінорм, слід попередити про те, що потрібно негайно повідомити лікаря про будь-які ознаки або симптоми, що вказують на порушення функції печінки, такі як свербіж, непояснена постійна нудота, зниження апетиту, анорексія, жовтяниця, блювання, підвищена стомлюваність, правосторонні болі  у верхній частині живота або темний колір сечі чи знебарвлені випорожнення. Пацієнти з цими симптомами повинні припинити застосування тербінафіну перорально, а функцію печінки пацієнта потрібно негайно оцінити.

При застосуванні препарату повідомлялося про порушення смаку та втрату смаку. Це може призвести до погіршення апетиту, втрати маси тіла, занепокоєння та депресивних симптомів. Якщо виникають симптоми порушення смаку, прийом препарату необхідно припинити.

Також повідомлялося про порушення та втрату нюху. Ці порушення можуть зникати після припинення терапії, але також можуть бути подовженими (більше 1 року) або постійними. Якщо спостерігається порушення нюху, препарат слід припинити.

Протягом лікування препаратом можуть виникнути депресивні симптоми, що може потребувати лікування.

Дуже рідко повідомлялося про появу серйозних реакцій з боку шкіри (наприклад синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). У разі виникнення прогресуючих висипань на шкірі лікування тербінафіном в таблетках потрібно припинити.

Тербінорм слід застосовувати з обережністю пацієнтам із псоріазом, оскільки надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки загострення псоріазу.

Дуже рідко повідомлялося про патологічні зміни з боку крові (нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія). Необхідно оцінити причину виникнення будь-якої патологічної зміни з боку крові у пацієнтів і розглянути питання щодо можливої зміни режиму лікування, у тому числі припинення лікування препаратом.

Застосування Тербінорму в таблетках пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв або рівень креатиніну в сироватці крові більше 300 мкмоль/л) не було вивчено належним чином і тому не рекомендується.

Тербінорм слід застосовувати з обережністю пацієнтам, хворим на червоний вовчак, оскільки надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки загострення червоного вовчака.

 

Досвід застосування тербінафіну в таблетках вагітним жінкам дуже обмежений, тому не слід застосовувати під час вагітності, окрім випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування пероральним тербінафіном та очікувана користь для вагітної переважає будь-який потенційний ризик для плода.

Не слід застосовувати Тербінорм в період годування груддю, оскільки тербінафін проникає у грудне молоко.

 

Даних про вплив Тербінорму на здатність керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами немає. Пацієнтам, у яких з’являється запаморочення як небажана реакція на застосування препарату, слід уникати керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

 

Препарат призначений для перорального застосування.

Дорослим призначають по 1 таблетці (250 мг) 1 раз на день.

Тривалість лікування залежить від характеру і тяжкості перебігу захворювання.

Рекомендована тривалість лікування:

Повне зникнення симптомів інфекції може настати лише через декілька тижнів після виявлення відсутності збудників за допомогою лабораторного контролю.

Тривалість лікування для більшості пацієнтів – від 6 тижнів до 3 місяців. Періоди лікування тривалістю менше 3 місяців можливі для пацієнтів з ураженням нігтів на пальцях рук, нігтів на пальцях ніг, крім великого пальця, або для пацієнтів молодшого віку. При лікуванні уражень нігтів на пальцях ніг зазвичай достатньо 3 місяців, хоча для деяких пацієнтів може бути потрібним лікування тривалістю 6 місяців або довше. Пацієнтів, яким необхідне більш тривале лікування, визначають за зниженою швидкістю росту нігтів протягом перших тижнів лікування.

Повне зникнення симптомів інфекції може настати лише через декілька тижнів після виявлення відсутності збудників за допомогою лабораторного контролю.

Тербінорм у таблетках не рекомендується застосовувати пацієнтам із хронічним або активним захворюванням печінки.

Застосування Тербінорму в таблетках пацієнтам з порушенням функції нирок не було належним чином вивчено і тому не рекомендується цій групі хворих.

Доказів того, що для пацієнтів літнього віку потрібно змінювати дозу препарату або що у них є прояви побічних реакцій, які відрізняються від таких у пацієнтів молодшого віку, немає. У цій віковій групі при застосуванні препарату слід взяти до уваги можливість порушення функції печінки або нирок.

 

Дані щодо застосування препарату дітям обмежені, тому його застосування не рекомендується цій віковій категорії пацієнтів.

 

Симптоми: головний біль, нудота, біль в епігастрії і запаморочення.

Лікування: виведення препарату за допомогою активованого вугілля та за необхідності застосування симптоматичної підтримуючої терапії.

 

Для оцінки частоти виникнення різних побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, ＜ 1/10); нечасто (≥ 1/1000, ＜ 1/100); рідко (≥ 1/10000, ＜ 1/1000); дуже рідко (＜ 1/10000), частота невідома (не можна встановити на основі наявних даних).

Дуже рідко: нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Частота невідома: анемія, панцитопенія.

Дуже рідко: анафілактоїдні реакції (у тому числі набряк Квінке), шкірний і системний червоний вовчак.

Частота невідома: анафілактична реакція, реакції, подібні до симптомів сироваткової хвороби.

Дуже часто: зниження апетиту.

Частота невідома: тривога та депресивні симптоми, вторинні до розладів смаку.

Часто: головний біль.

Нечасто: порушення відчуття смаку, у тому числі втрата смаку, що зазвичай відновлюється через декілька тижнів після припинення прийому препарату. Дуже рідко повідомлялося про тривале порушення смаку, що іноді призводить до зниження споживання їжі та значної втрати маси тіла.

Рідко: парестезія, гіпестезія, запаморочення.

Частота невідома: аносмія, включаючи постійну аносмію, гіпосмію.

Дуже рідко: вертиго.

Частота невідома: туговухість, порушення слуху, шум у вухах.

Частота невідома: васкуліт.

Дуже часто: шлунково-кишкові симптоми (відчуття переповнення шлунка, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота, діарея).

Частота невідома: панкреатит.

Рідко: випадки серйозних порушень функції печінки, у тому числі печінкова недостатність, підвищення рівня ферментів печінки, жовтяниця, холестаз і гепатит. Якщо розвивається порушення функції печінки, лікування препаратом необхідно припинити. Дуже рідко надходили повідомлення про серйозну печінкову недостатність (деякі випадки з летальним наслідком або випадки, що потребували пересадки печінки).

Дуже часто: нетяжкі форми реакції шкіри (висипання, кропив’янка).

Дуже рідко: серйозні шкірні реакції (наприклад мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз); фоточутливість (наприклад фотодерматоз, реакція фотосенсибілізації та поліморфний фотодерматоз); алопеція.

Частота невідома: псоріазоподібні висипи або загострення псоріазу. Серйозні шкірні реакції (наприклад гострий генералізований екзантематозний пустульоз).

Дуже часто: реакції з боку скелетно-м’язової системи (артралгія, міалгія).

Частота невідома: рабдоміоліз.

Рідко: нездужання.

Частота невідома: втомлюваність, грипоподібні захворювання, пірексія.

Частота невідома: підвищення креатинфосфокінази крові.

 

3 роки.

 

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в недоступному для дітей місці.

 

По 7 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці.

 

За рецептом.

 

УОРЛД МЕДИЦИН ЛТД / WORLD MEDICINE LTD.

 

К.О. СЛАВІЯ ФАРМ С.Р.Л., Румунія / S.C. SLAVIA PHARM S.R.L., Romania.

 

Бульвар Теодор Палладі № 44 С, сектор 3, 032266, Бухарест / Boulevard Theodor Pallady № 44 C, sector 3, 032266, Bucharest.