МАГНИЛЕК р-р д/ин. 469,01 мг/мл фл. 10 мл №1

 

 

 

діюча  речовина: кислота гадопентетова;

1 мл розчину містить 469 мг гадопентетової кислоти у вигляді димеглумінової солі;

допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

 

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або блідо-жовтого кольору розчин.

 

 

 

Парамагнітні контрастні засоби. Код АТХ V08C A01.

 

Магнілек – парамагнітний контрастний засіб, призначений для МРТ.

Під час застосування Т1-зваженої послідовності сканування при протонній МРТ індуковане гадопентетатом скорочення часу спін-граткової релаксації (Т1) збуджених протонів води спричиняє підвищення інтенсивності сигналу і, як наслідок, – збільшення контрастності зображення певних тканин.

Гадопентетат є високопарамагнітною сполукою, що спричиняє суттєве скорочення часу релаксації навіть при низькій концентрації. При магнітному полі силою 1,5 Т та при температурі 37 °С парамагнітна ефективність релаксивність (r1)-детермінована, що визначається з впливу Т1 часу релаксації протонів води у плазмі крові, та релаксивність (r2)-детермінована, що визначається з впливу на  Т2 час релаксації, становить відповідно  4,1±0,21  л/(ммоль×сек)  та 4,6±0,28  л/(ммоль×сек). Відображення релаксивностей лише незначно залежить від сили магнітного поля.

ДТПК утворює міцний комплекс із парамагнітним іоном гадолінію, що має надзвичайно високу стабільність in vivo та in vitro (константа термодинамічної стабільності : log KGdl = 22-23). Гадопентетату димеглумін є добре розчинною у воді та надзвичайно гідрофільною сполукою, коефіцієнт розподілу якої між н-бутанолом і буфером при рН 7,6 становить 0,0001. Для речовини нехарактерна значна інгібуюча дія щодо ензимів, наприклад, ацетилхолінестерази та лізозиму у концентраціях, що використовуються у клінічній практиці.

Магнілек не активує систему комплементу, і, зважаючи на це, можливість індукції анафілактоїдних реакцій є дуже низькою.

При вищих концентраціях або тривалій інкубації гадопентетату димеглумін здійснює незначний вплив in vitro на морфологію еритроцитів. Після внутрішньовенного введення Магнілеку зворотний процес може спричинити слабкий внутрішньосудинний гемоліз. Це пояснює незначне зростання рівня білірубіну і заліза у сироватці крові, що інколи спостерігається у перші декілька годин після ін’єкції.         

Гадопентетат поводить себе в організмі подібно до інших біологічно інертних сполук із високою гідрофільністю (наприклад, манітол або інулін).

Після внутрішньовенного введення рівень контрастного засобу у плазмі крові знижувався швидко бі-експоненціально з термінальним періодом напіввиведення близько 90 хв. Гадопентетат швидко розподіляється у позаклітинному просторі. Загальний об’єм розподілу гадопентетату становить близько 0,261 на кілограм. Зв’язування  з білками – незначне.

У дослідженнях на  щурах та собаках відносно високі концентрації  нерозкладеного комплексу гадолінію були виявлені у нирках (у кількості близько 0,15 % введеної дози)

7 днів поспіль внутрішньовенного введення радіоактивно міченого гадопентетату. Менш ніж 1 % введеної дози було виявлено в інших частинах тіла досліджених тварин.

Гадопентетат не проникає через непошкоджені гематоенцефалічний і гематотестикулярний бар’єри. Незначна кількість препарату, що проникає через плацентарний бар’єр у кров плода, швидко елімінується. У жінок, які годують груддю, (віком 23-38 років) менш ніж 0,04 % введеного гадопентетату екскретувалося у грудне молоко. У щурів адсорбція зі шлунково-кишкового тракту після перорального введення була незначною і становила близько 4 %.

Гадопентетат не метаболізується.

Гадопентетат виводиться з організму у незміненому стані нирками шляхом клубочкової фільтрації. Частка речовини, що елімінується екстраренально, є меншою 1 % введеної дози.

У середньому 83 % дози виводилось з організму нирками через 6 годин після ін’єкції. Приблизно 91 % дози визначався у сечі у перші 24 години. На п’ятий день після ін’єкції доза, що виводилась з організму з фекаліями, становила менш ніж 1 %. Нирковий кліренс гадопентетату становить близько 120 мл/хв/1,73 м², що порівнюється з кліренсом речовин, що виводяться винятково шляхом гломерулярної фільтрації (наприклад, інуліну або ⁵¹Cr-ЕДТА).

Гадопентетат демонструє лінійну фармакокінетику, тобто фармакокінетичні параметри змінюються пропорційно до дози (наприклад, максимальна концентрація, площа під кривою) або незалежно від дози (наприклад, об’єм розподілу у стабільному стані, термінальний період напіввиведення), до дози в 0,25 ммоль на кілограм маси тіла (0,5 мл/кг).                                           

У дослідженнях першої фази (з використанням 0,3 ммоль  гадопентетату на кілограм маси тіла) порівнювали пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, практично здорових осіб, здорових молодих чоловіків і жінок, здорових людей літнього віку.

У дослідженнях другої фази (з використанням 0,1 ммоль гадопентетату на кілограм маси тіла) порівнювали пацієнтів з різним ступенем ниркової недостатності та практично здорових осіб.

Відповідно до фізіологічних змін ниркової функції з віком, системна експозиція та термінальний період напіввиведення збільшуються з 3,3 ммоль×год/л до 4,7 ммоль×год/л та з 1,8 години до 2,2 години відповідно при порівнянні здорових людей літнього віку (чоловіки віком від 65 років) зі здоровими молодими особами (чоловіки віком від 18 до 57 років). Загальний кліренс знижувався зі 117 мл/хв у молодих осіб до 89 мл/хв у осіб літнього віку.

Фармакокінетика гадопентетату у молодих чоловіків та жінок (віком від 18 до 57 років) була схожою.

Печінкова недостатність (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів із нирковою недостатністю сироватковий період напіввиведення гадопентетату подовжується внаслідок зниженого рівня гломерулярної фільтрації. Після призначення одноразової дози препарату внутрішньовенно 10 пацієнтам з нирковою недостатністю (4 пацієнти з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатиніну від 60 до 90 мл/хв) та 6 пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну  від 30 до 60 мл/хв), середній період напіввиведення становив 2,6±1,2 години та 4,2±2 години для легкого та середнього ступеня відповідно порівняно з 1,6±0,13 години у практично здорових осіб. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), які не перебувають на гемодіалізі, середній період напіввиведення зростав до 10,8±6,9 години).

Гадопентетат повністю виводиться з організму нирками протягом 2 днів у пацієнтів з легкою та середнього ступеня тяжкості нирковою недостатністю (кліренс креатиніну  більше 30 мл/хв). У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю 73,3±16,1 % введеної дози визначалися у сечі протягом двох днів.

У пацієнтів із нирковою недостатністю гадопентетат може бути виведений шляхом гемодіалізу. У клінічних дослідженнях пацієнти з нирковою недостатністю отримували дози гадопентетату димеглуміну, що становлять 0,1 ммоль/кг. Пацієнтам проводили

3-годинний сеанс гемодіалізу 1 раз на день протягом 3 днів. Концентрація гадопентетату у плазмі знижувалась на 70 % з кожним сеансом гемодіалізу. Після останнього гемодіалізу плазменна концентрація була меншою за 5 % від початкового значення.

У дослідженнях у дітей віком від 2 місяців до 2 років фармакокінетика гадопентетату була схожою з такою у дорослих.

 

Препарат застосовувати для діагностики винятково шляхом внутрішньовенного введення.

Здійснюється у першу чергу для виявлення пухлин та наступної диференційної діагностики при підозрі на менінгіому, невриному, у тому числі слухового нерва, інвазивні пухлини (наприклад, гліома) та метастази; для виявлення невеликих пухлин та/або пухлин, які погано візуалізуються; при підозрі на рецидив пухлини після операції або променевої терапії; для диференційованого зображення таких рідкісних новоутворень як гемангіобластоми, епендимоми та невеликі аденоми гіпофіза; для поліпшення визначення розповсюдження пухлин немозкового походження.

Додатково при спінальній МРТ: диференційна діагностика інтрамедулярних та екстрамедулярних пухлин, виявлення у патологічно змінених ділянках солідних пухлин, оцінка розповсюдження інтрамедулярних пухлин.

 

Включаючи лицьовий череп, ділянку шиї, грудну та черевну порожнини, молочні залози, органи таза, опорно-руховий апарат, а також візуалізацію судин всього тіла.

За допомогою препарату Магнілек можна отримати діагностичну інформацію, що дозволяє, зокрема:

– виявити або виключити наявність пухлин, запалень та судинних ушкоджень;

– визначити поширеність та межі цих процесів;

– диференціювати внутрішню структуру цих ушкоджень;

– оцінити кровопостачання нормальних та патологічно змінених тканин;

– відрізнити пухлинні тканини від рубцевих після терапії;

– виявити рецидив грижі міжхребцевого диска після операції;

– здійснити напівкількісну оцінку функції нирок у поєднанні із зональною анатомічною діагностикою.

 

- Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату;

- застосування у пацієнтів з порушеннями функцій нирок тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 30 мл/хв/1,73 кв.м);

- серпоподібна клітинна анемія.

 

Магнілек є чутливим до світла. Необхідно зберігати ємкість з препаратом у картонній коробці для захисту від світла.

Безпосередньо перед застосуванням під час роботи з флаконом немає потреби у захисті від світла.

Препарат має бути ретельно оглянутий перед застосуванням. Магнілек не можна використовувати у випадках значної зміни кольору розчину, появи часточок чи порушення цілісності упаковки.

Магнілек треба набирати у шприц безпосередньо перед застосуванням. Гумову пробку ніколи не слід проколювати більше одного разу. Невикористані при обстеженні залишки контрастного засобу для подальшого застосування непридатні і їх слід викинути.

 

Слід зважати, що в пацієнтів, які застосовують бета-адреноблокатори (особливо при наявності бронхіальної астми), реакції гіперчутливості можуть бути підсилені. Окрім того, у них може спостерігатися толерантність до стандартної терапії реакцій гіперчутливості бета-агоністами.

Немає даних дослідження щодо взаємодії з лікарськими засобами.

При визначенні вмісту заліза у сироватці крові комплексонометричними методами (наприклад, за допомогою батофенантроліну) протягом першої доби після введення препарату Магнілек кількісний показник може бути хибно зниженим, що пояснюється наявністю у препараті вільної ДТПК (діетилентриамінпентаоцтової кислоти).

 

Пацієнту не слід їсти щонайменше 2 години перед застосуванням препарату. Він повинен лежати на спині під час ін’єкції та протягом щонайменше 30 хв після неї. 

Введення препарату Магнілек, як і інших внутрішньовенних контрастних засобів, може супроводжуватись анафілактичними реакціями/реакціями гіперчутливості або іншими реакціями ідіосинкразії у вигляді серцево-судинних, респіраторних і шкірних симптомів аж до реакцій тяжкого ступеня, включаючи шок.

Ризик розвитку реакцій гіперчутливості є вищим при наявності зазначених нижче станів та захворювань:

При призначенні препарату пацієнтам із відомою підвищеною чутливістю до будь-якого з компонентів препарату або пацієнтам з алергічною готовністю (особливо з алергічними захворюваннями в анамнезі) рішення про застосування препарату має бути прийнято після особливо ретельної оцінки співвідношення ризик/користь.

Більшість цих реакцій виникає упродовж 30 хв після введення препарату. Отже, після дослідження рекомендується нагляд за пацієнтом та наявність медикаментів для лікування гіперчутливості.

У разі наявності в анамнезі пацієнта таких станів розглядають питання по проведення премедикації антигістамінними препаратами і/або глюкокортикоїдами.

Завжди повинні бути напоготові відповідні медикаменти для лікування реакцій гіперчутливості,  а також засоби невідкладної допомоги.

Відстрочені реакції (що виникають через декілька годин або днів після введення) визначаються рідко (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти, які приймають бета-блокатори і в яких розвинулися реакції гіперчутливості, можуть бути нечутливими до терапії бета-агоністами.

У пацієнтів, які страждають на серцево-судинні захворювання, більша імовірність розвитку серйозних або навіть летальних наслідків реакцій гіперчутливості тяжкого ступеня.

 

Перед застосуванням препарату Магнілек усіх пацієнтів слід обстежити на наявність порушень функцій нирок шляхом збору анамнезу і/або проведення лабораторних аналізів.

При призначенні препарату Магнілек пацієнтам зі значними порушеннями функцій нирок слід особливо ретельно зважити співвідношення ризик/користь, оскільки у цих пацієнтів значно знижена швидкість виведення препарату. У цих пацієнтів у поодиноких випадках виникала гостра ниркова недостатність, що потребувала діалізу, або подальше зниження функцій нирок. Ризик виникнення таких явищ є вищим при підвищенні дози препарату Магнілек. Оскільки гадопентетат виводиться нирками, у пацієнтів з порушеннями функцій нирок має пройти достатній проміжок часу для виведення перед будь-яким наступним введенням препарату. Період напіввиведення у хворих із нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості становить 3-4 години. Період напіввиведення у хворих із тяжкою нирковою недостатністю становить приблизно 11 годин, та близько 75 % призначеної дози визначається у сечі протягом 2 днів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Магнілек може бути виведений з організму шляхом гемодіалізу. Після трьох епізодів гемодіалізу по 3 години кожен близько 97 % призначеної дози виводиться з організму (близтько 70 % з кожним епізодом гемодіалізу).

Для пацієнтів, які вже перебувають на гемодіалізі, слід розглянути можливість швидкого проведення сеансу гемодіалізу одразу ж після введення препарату Магнілек з метою прискорення виведення контрастного засобу з організму.

Є повідомлення про випадки розвитку нефрогенного системного фіброзу (НСФ), пов'язаного із застосуванням гадолінійвмісних контрасних препаратів, включаючи Магнілек, у пацієнтів з:

 

Цій категорії пацієнтів Магнілек слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику і користі, включаючи розгляд можливих альтернативних методів візуальної діагностики, і при застосуванні доз, що не перевищують 0,2 мл/кг маси тіла.

 

Не виявлено необхідності у зміні доз у даної категорії пацієнтів. У клінічних дослідженнях не було встановлено різниці у показниках безпеки та ефективності між пацієнтами віком від 65 років та молодшими пацієнтами. Результати інших клінічних спостережень не виявили різниці у відповіді між геронтологічними пацієнтами та більш молодими хворими (див. також розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

 

Оскільки гадопентетат виводиться винятково у незміненому вигляді нирками, немає потреби у зміні доз для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Дані щодо застосування препарату  пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю дотепер відсутні (див. також розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

 

У пацієнтів, схильних до виникнення судом, або пацієнтів із внутрішньочерепними ураженнями може бути підвищена судомна активність, про що повідомлялось у поодиноких випадках у зв’язку з введенням Магнілеку. За станом пацієнтів, які мають схильність до виникнення судом, слід ретельно спостерігати, необхідно заздалегідь підготувати обладнання і медикаменти, необхідні для припинення судом у випадку їх виникнення.

 

Для гадопентату немає достатніх клінічних даних щодо застосування у вагітних жінок.

Результати досліджень на тваринах у клінічно релевантних дозах не вказують на існування репродуктивної токсичності після повторних введень препарату. Потенційний ризик для людини невідомий.

При призначенні препарату Магнілек вагітним жінкам слід особливо ретельно зважити співвідношення ризик/користь.

Мінімальна кількість гадопентетату (щонайбільше 0,04 % дози, введеної внутрішньовенно), виділяється в молоко у процесі лактації. Існують дані, що адсорбція через шлунково-кишковий тракт є незначною (біля 4 %) (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»). У клінічно значущих дозах вплив на дитину не є очікуваним.

 

Не відомо.

 

Препарат застосовувати тільки для внутрішньовенного введення. Необхідно дотримуватися загальноприйнятих запобіжних заходів при проведенні МРТ: лікар повинен переконатися, що у пацієнта відсутній кардіостимулятор, феромагнітні імплантати тощо.

У діапазоні від 0,14 до 1,5 Тл рекомендації для застосування Магнілеку не залежать від напруженості магнітного поля.

Необхідну дозу Магнілеку вводити струминно внутрішньовенно у вигляді болюсної ін’єкції вручну або за допомогою інжектора. Одразу після неї можна розпочинати МРТ-обстеження.

Оскільки нудота і блювання є можливими побічними реакціями на всі контрастні засоби для МРТ, за 2 години до обстеження пацієнт має утриматися від вживання їжі для зниження ризику аспірації.

Для додаткової інформації див. розділ «Особливі заходи безпеки».

У звичайних випадках для посилення контрастності і вирішення клініко-діагностичних питань достатньою є доза з розрахунку 0,2 мл Магнілеку на 1 кг маси тіла пацієнта (що відповідає 0,1 ммоль гадопентетату димеглуміну на 1 кг маси тіла).

У випадках, коли після введення вказаної дози Магнілеку за даними МРТ не виявляються ураження, але при цьому існує серйозна клінічна підозра на їх наявність, для більш точної діагностики є доцільним повторне введення 0,2 мл Магнілеку на 1 кг маси тіла пацієнта (у дорослих препарат може бути введений навіть з розрахунку 0,4 мл на 1 кг маси тіла) протягом 30 хв після першого МРТ-дослідження. Повторне сканування здійснювати безпосередньо після введення препарату.

При виключенні метастатичних уражень або рецидиву пухлини у дорослих підвищена доза Магнілеку (з розрахунку 0,6 мл на 1 кг маси тіла)  дає можливість більш точної діагностики.

Максимальна разова доза: 0,6 мл  препарату на 1 кг маси тіла.

У звичайних випадках для посилення контрастності і вирішення клініко-діагностичних питань достатньою є доза з розрахунку 0,2 мл Магнілеку на 1 кг маси тіла пацієнта.

В особливих випадках, наприклад, при патологічних утвореннях із малим ступенем васкуляризації та/або невеликим ступенем проникнення в екстрацелюлярний простір, для досягнення належного контрастування може бути необхідним введення 0,4 мл Магнілеку на 1 кг маси тіла пацієнта, особливо при застосуванні відносно слабких Т1-зважених послідовностей сканування.

Для виключення ураження або рецидиву пухлин у дорослих можна ввести дозу з розрахунку 0,6 мл Магнілеку на 1 кг маси тіла з метою підвищення точності діагностики.

Для візуалізації судин залежно від ділянки, що досліджується, та методу дослідження для дорослих може бути необхідним введення до 0,6 мл на 1 кг маси тіла.

Максимальна разова доза: 0,6 мл препарату на 1 кг маси тіла.

Усі показання: дітям Магнілек застосовувати з розрахунку 0,2 мл препарату на 1 кг маси тіла.

Максимальна разова доза: 0,4 мл  препарату на 1 кг маси тіла.

Діти (віком до 2 років): досвід застосування препарату Магнілек для МРТ усього тіла у дітей віком до 2 років дотепер обмежений. Дітям віком до 2 років необхідну дозу слід вводити вручну, не використовуючи аутоінжектор, щоб уникнути пошкоджень.

 

Досвід застосування препарату Магнілек для МРТ усього тіла у дітей віком до 2 років дотепер обмежений. Дітям віком до 2 років необхідну дозу слід вводити вручну, не використовуючи аутоінжектор, для запобігання пошкоджень.

 

Досі не спостерігалося і не повідомлялося про жодну ознаку інтоксикації внаслідок ненавмисного передозування під час клінічного застосування.

При ненавмисному передозуванні у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно контролювати ниркову функцію. Магнілек можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Випадкове передозування може викликати наступні реакції, пов'язані з гіперосмолярностю гадопентетату димеглуміну: підвищення легеневого тиску, осмотичний діурез, гіперволемія, зневоднення і місцевий судинний біль.
Гадопентетату димеглумін є діалізуючим. Якщо інтоксикація виникає внаслідок передозування, гадопентетату димеглумін може бути усунений за допомогою гемодіалізу. Однак немає жодних доказів того, що гемодіаліз підходить для профілактики нефрогенного системного фіброзу (NSF).

Зважаючи на невелику кількістю діючої речовини, яку використовують та зовсім незначне всмоктування у шлунково-кишковому тракті (<1%), інтоксикація випадкового перорального прийому є дуже малоймовірною.

 

З боку крові та лімфатичної системи: підвищення рівня сироваткового заліза.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості/анафілактоїдні реакції (наприклад, анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості, шок, артеріальна гіпотензія, кон’юнктивіт, втрата свідомості, відчуття стиснення у горлі, чхання, кропив’янка, свербіж, висипання, епідермальний некроліз, еритема, диспное, зупинка дихання, бронхоспазм, хрипи, ларингоспазм, набряк гортані, набряк глотки, ціаноз, риніт, ангіоедема, набряк обличчя, рефлекторна тахікардія).

З боку психіки: дезорієнтація, збудження, занепокоєння.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, дисгевзія, сонливість, порушення мовлення, відчуття жару, збудженість, сплутаність свідомості, парестезії, гіперстенія, тремор,  судоми, порушення нюху, кома, ступор;

З боку органів зору:  кон’юктивіт, диплопія, ністагм, візуальні порушення, порушення зору (дефекти полів зору), біль в очах, сльозотеча.

З боку органів слуху: порушення слуху, вушний біль, дзвін у вухах.

З боку серця: інфаркт міокарду, тахікардія, аритмія; зупинка серця, зниження частоти серцевих скорочень/брадикардія; неспецифічні зміни ЕКГ, біль у загруднинній ділянці; напад стенокардії.  

З боку судин: артеріальна гіпотензія, вазодилатація, припливи, блідість, флебіти, тромбофлебіт, синкопальні стани, вазовагальні реакції, підвищення артеріального тиску.

З боку органів дихання, торакальні, медіастинальні розлади: відчуття подразнення у  горлі, біль у глотці та гортані, відчуття дискомфорту у глотці, ринорея, дихання зі свистом, чхання, ларингоспазм, кашель, задишка/апное, бронхоспазм, набряк гортані, глотки, набряк легень, ціаноз; дихальний дистрес, збільшення чи зменшення частоти дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: запор, анорексія, нудота, блювання, біль і спазми у ділянці шлунка та кишечнику, абдомінальний біль, шлунковий дискомфорт, спрага, діарея, підвищена салівація, порушення смакових відчуттів (особливо після болюсної ін’єкції), зубний біль, відчуття сухості у роті, відчуття парестезії та болю м’яких тканин ротової порожнини, слинотеча.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня білірубіну крові, підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нефрогенний системний фіброз (НСФ).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: біль у кінцівках, у спині, артралгія.

З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, нетримання сечі, раптові позиви до сечовипускання.

Загальні розлади і порушення у місці введення: локалізований біль (спина, вуха, очі), гіперестезія, біль, відчуття жару, відчуття холоду, реакція у ділянці введення (наприклад, відчуття холоду у ділянці введення, печіння, парестезія, припухлість, відчуття тепла, біль, набряк, подразнення, геморагії, еритема, дискомфорт, некроз, тромбофлебіт, флебіт, запалення, екстравазія); біль у грудній клітці, гіпертермія, периферичні набряки, відчуття нездужання, загальна слабкість, мігрень, відчуття втоми, спрага, астенія; озноб, пітливість, підвищення температури тіла, зниження температури тіла.

У пацієнтів із нирковою недостатністю, яким показаний діаліз, при застосуванні препарату Магнілек часто спостерігалися відстрочені і транзиторні реакції, подібні на запальні, такі як, наприклад, гарячка, озноб  та підвищення рівня С-реактивного білка. У цих пацієнтів МРТ дослідження із застосуванням препарату Магнілек проводилося за день перед гемодіалізом.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.  Не заморожувати.  Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Через відсутність досліджень щодо сумісності цей  препарат не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами.

 

Упаковка. По 10 мл або 20 мл у флаконі.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

«Юнік Фармасьютикал Лабораторіз» (відділення фірми «Дж. Б. Кемікалз енд Фармасьютикалз Лтд.»).

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.  

Ділянка № 4, Фаза-IV, Джі. Ай. Ді. Сі. Індастріал Естейт, місто Панолі – 394 116, округ Бхарух, Індія.