В корзине нет товаров
ЭПЛЕРЕНОН-МБ табл. 25 мг №30

ЭПЛЕРЕНОН-МБ табл. 25 мг №30

Код товара: 618121
200,00 грн
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
Написать жалобу
  • Настоятельно просим до поездки в аптеку уточнять наличие, цену и срок годности в интересующей Вас аптеке.
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕПЛЕРЕНОН-МБ

EPLERENONE-MB

Склад:
діюча речовина: еплеренон;
1 таблетка містить 25 мг або 50 мг еплеренону;
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; натрію лаурилсульфат; гіпромелоза; тальк; магнію стеарат; плівкова оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II white OY-L-28900 (лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е171); макрогол 4000).
 
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості.
25 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням «CG3» на одній стороні, інша сторона без гравіювання.
50 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням «CG4» на одній стороні, інша сторона без гравіювання.
 
Фармакотерапевтична група.
Калійзберігаючі діуретики. Антагоністи альдостерону. Еплеренон.
Код АТХ C03D A04.
 
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Механізм дії. Еплеренон має відносну селективність у зв’язуванні з рекомбінантними рецепторами людини до мінералокортикоїдів порівняно з його взаємодією з рекомбінантними рецепторами людини до глюкокортикоїдів, прогестерону та андрогенів. Еплеренон перешкоджає зв’язуванню рецепторів з альдостероном – важливим гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що бере участь у регулюванні артеріального тиску та задіяна у патофізіологічних механізмах розвитку серцево-судинних захворювань.
Фармакодинамічні ефекти. Еплеренон призводить до стійкого підвищення рівня реніну в плазмі крові та рівня альдостерону в сироватці крові, що збігається з пригніченням шляху негативного зворотного впливу альдостерону на секрецію реніну. При цьому підвищення активності реніну в плазмі крові та рівнів альдостерону у крові не призводить до пригнічення дії еплеренону.
Повідомлялося, що додавання еплеренону до стандартної схеми лікування при хронічній серцевій недостатності (класи ІІ–IV за класифікацією NYHA) призводило до очікуваного дозозалежного підвищення рівнів альдостерону. Подібним чином у ході кардіологічно-нефрологічного дослідження лікування еплереноном призводило до значного підвищення рівнів альдостерону. Отримані результати підтверджують блокування рецепторів до мінералокортикоїдів у цій популяції пацієнтів.
Повідомлялося про дослідження ефективності та летальності при застосуванні еплеренону пацієнтам із гострим інфарктом міокарда, ускладненим дисфункцією лівого шлуночка та серцевою недостатністю. Еплеренон знижував ризик летального наслідку з будь-яких причин на 15 % порівняно з плацебо переважно за рахунок зниження летальності внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи. Ризик летального наслідку або госпіталізації внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еплеренону був знижений на 13 %. Абсолютне зниження ризику становило 2,3 % для такої кінцевої точки, як загальна летальність, та 3,3 % – для такої кінцевої точки, як летальний наслідок або госпіталізація внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи. Клінічна ефективність еплеренону, в першу чергу, була продемонстрована при призначенні лікування пацієнтам віком до 75 років. Користь від лікування для пацієнтів віком від 75 років вивчена недостатньо. Покращення або стабілізацію показників за функціональною класифікацією NYHA спостерігали у статистично достовірно більшої частки пацієнтів, які застосовували еплеренон, порівняно з пацієнтами з групи плацебо. Частота розвитку гіперкаліємії становила 3,4 % у групі еплеренону та 2 % у групі плацебо (p < 0,001). Частота розвитку гіпокаліємії становила 0,5 % у групі еплеренону та 1,5 % у групі плацебо (p < 0,001).
Стійкого впливу еплеренону на частоту серцевих скорочень, тривалість комплексу QRS або інтервалів PR та QT виявлено не було.
Були повідомлення про дослідження ефективності впливу еплеренону, доданого до стандартного лікування, на клінічні результати пацієнтів із систолічною серцевою недостатністю та симптомами легкого ступеня (функціональний клас II за класифікацією NYHA).
Початкова доза еплеренону становила 25 мг 1 раз на добу. Через 4 тижні дозу підвищували до 50 мг 1 раз на добу за умови, що рівень калію в сироватці крові не досягав 5 ммоль/л. Або ж, якщо розрахункова швидкість клубочкової фільтрації дорівнювала     30–49 мл/хв/1,73 м2, початкова доза еплеренону становила 25 мг 1 раз на 2 дні і надалі підвищувалася до 25 мг 1 раз на добу.
Первинна кінцева точка (летальний наслідок від серцево-судинних порушень або госпіталізація у зв’язку із серцевою недостатністю) спостерігалася у 249 пацієнтів (18,3 %) у групі еплеренону та у 356 пацієнтів (25,9 %) у групі плацебо. Вплив еплеренону на результати за первинною кінцевою точкою (летальний наслідок від серцево-судинних порушень або госпіталізація у зв’язку із серцевою недостатністю) спостерігався стабільно у всіх попередньо визначених підгрупах.
Вторинна кінцева точка (загальна летальність) спостерігалася у 171 пацієнта (12,5 %) в групі еплеренону та у 213 пацієнтів (15,5 %) у групі плацебо. Летальний наслідок внаслідок порушень з боку серцево-судинної системи був зафіксований у 147 пацієнтів (10,8 %) в групі еплеренону та у 185 пацієнтів (13,5 %) у групі плацебо.
Протягом дослідження гіперкаліємія (рівень калію в сироватці крові > 5,5 ммоль/л) виникала у    158 пацієнтів (11,8 %) у групі еплеренону та у 96 пацієнтів (7,2 %) у групі плацебо (p < 0,001). Гіпокаліємія (рівень калію в сироватці крові < 4 ммоль/л) у групі еплеренону виникала зі статистично достовірно нижчою частотою, ніж у групі плацебо (38,9 % у групі еплеренону та 48,4 % у групі плацебо, p < 0,0001).
Діти. Застосування еплеренону дітям із серцевою недостатністю не досліджували.
Повідомлялося про дослідження застосування еплеренону в дозах 25–100 мг на добу дітям  віком 4–17 років із гіпертензією.  Ефективного зниження артеріального тиску не було досягнуто. Застосування еплеренону дітям віком до 4 років із гіпертензією не досліджувалось, оскільки дослідження з участю дітей старшого віку продемонструвало відсутність ефективності (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Досліджень будь-якого (довготривалого) впливу на гормональний статус дітей не проводили.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Абсолютна біодоступність еплеренону невідома. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається приблизно через 2 години. Максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) та площа під фармакокінетичною кривою (AUC) змінюються пропорційно дозі у діапазоні 10–100 мг та менш ніж дозопропорційно при застосуванні доз понад 100 мг. Рівноважний стан настає протягом 2 днів від початку лікування. Їжа не впливає на абсорбцію препарату.
Розподіл. Еплеренон зв’язується з білками плазми приблизно на 50 %, головним чином з                 α-1-кислими глікопротеїнами. Уявний об’єм розподілу еплеренону у рівноважному стані дорівнює 50 ± 7 л. Еплеренон не зв’язується з еритроцитами.
Біотрансформація. Метаболізм еплеренону переважно здійснюється за рахунок ферменту CYP3A4. В плазмі крові людини не виявлено жодних активних метаболітів еплеренону.
Виведення. Менш ніж 5 % дози еплеренону виводиться з сечею і калом у вигляді незміненого препарату. Після перорального прийому разової дози радіоактивно міченого препарату приблизно 32 % дози було виведено з організму з калом, приблизно 67 % було виділено з сечею. Період напіввиведення еплеренону становить близько 3–5 годин. Уявний плазмовий кліренс дорівнює приблизно 10 л/год.
Застосування у особливих групах пацієнтів.
Вік, стать та раса. Повідомлялося про дослідження фармакокінетики еплеренону при застосуванні в дозі 100 мг 1 раз на добу особам віком від 65 років, чоловікам та жінкам, а також афроамериканцям. Значних відмінностей у фармакокінетиці еплеренону у чоловіків та жінок виявлено не було. У пацієнтів літнього віку у рівноважному стані спостерігали підвищення рівнів Cmax (22 %) та AUC (45 %) порівняно з молодшими пацієнтами         (18–45 років). У афроамериканців у рівноважному стані Cmax була нижча на 19 %, а AUC – на 26 % нижчою (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Діти. Було встановлено, що маса тіла пацієнта має статистично значущий вплив на об’єм розподілу еплеренону, але не на його виведення. Передбачається, що об’єм розподілу еплеренону та експозиція піка у пацієнтів з більшою масою тіла будуть подібні до таких, що спостерігаються у дорослих з подібною масою тіла. У пацієнтів з масою тіла 45 кг об’єм розподілу приблизно на 40 % нижче; передбачається, що експозиція піка буде вищою, ніж така, що зазвичай спостерігається у дорослих. Дітям застосовували початкову дозу еплеренону 25 мг 1 раз на добу; після 2 тижнів доза була збільшена до 25 мг 2 рази на добу, а в разі клінічної необхідності – до 50 мг 2 рази на добу. При застосуванні таких доз найвищі концентрації еплеренону у дітей не були значно вищі порівняно з такими, що спостерігалися у дорослих при застосуванні початкової дози 50 мг 1 раз на добу.
Ниркова недостатність. Повідомлялося, що у пацієнтів із тяжкою формою ниркової недостатності AUC та Cmax у рівноважному стані були підвищені на 38 % та 24 % відповідно порівняно з контрольною групою. У пацієнтів, які знаходилися на гемодіалізі, ці показники були знижені на 26 % та 3 % відповідно порівняно з контрольною групою пацієнтів. Кореляції між кліренсом еплеренону з плазми крові та кліренсом креатиніну виявлено не було. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»).
Печінкова недостатність. Оскільки досліджень застосування еплеренону для лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функцій печінки не проводили, призначення еплеренону таким пацієнтам протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Серцева недостатність. Повідомлялося про дослідження фармакокінетики еплеренону у дозі 50 мг у пацієнтів із серцевою недостатністю (класи II–IV за класифікацією NYHA). Значення Cmax та AUC у рівноважному стані у пацієнтів із серцевою недостатністю були на 38 % та 30 % відповідно вищими, ніж у здорових пацієнтів відповідного віку, маси тіла та статі. Кліренс еплеренону у пацієнтів з серцевою недостатністю не відрізняється від кліренсу цього препарату у здорових добровольців літнього віку.
 
Клінічні характеристики.
Показання
- Доповнення до стандартного лікування із застосуванням β-блокаторів з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями, у стабільних пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка   ≤ 40 %) та клінічними ознаками серцевої недостатності після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда.
- Доповнення до стандартної оптимальної терапії з метою зниження ризику захворюваності та летальності, пов’язаної із серцево-судинними захворюваннями, у дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA та дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 30 %) (див. розділ «Фармакодинаміка»).
 
Протипоказання.
- Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених в розділі «Склад».
- Пацієнтам з рівнем калію в сироватці крові > 5 ммоль/л на момент початку лікування.
- Пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2).
- Пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлда – П’ю).
- Пацієнтам, які застосовують калійзберігаючі діуретики або потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
- Одночасне застосування еплеренону у потрійній комбінації разом з інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину.
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Фармакодинамічні взаємодії.
Калійзберігаючі сечогінні препарати та калієвмісні добавки. Еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують інші калійзберігаючі сечогінні препарати та калієвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ «Протипоказання»). Під впливом калійзберігаючих сечогінних препаратів також може посилюватися дія гіпотензивних препаратів та інших сечогінних засобів.
Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину. При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії збільшується. Рекомендовано здійснювати ретельний контроль за рівнем калію в сироватці крові та показниками функції нирок, особливо у пацієнтів із ризиком порушення ниркових функцій, наприклад у пацієнтів літнього віку. Еплеренон не слід застосовувати одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Літій. Досліджень взаємодії еплеренону з літієм не проводили. Разом із тим у пацієнтів, які отримували літій одночасно з інгібіторами АПФ та сечогінними препаратами, спостерігалася токсична дія літію (див. розділ «Особливості застосування»). Слід уникати одночасного застосування еплеренону та препаратів літію. Якщо немає можливості уникнути застосування цієї комбінації, необхідно контролювати рівень літію в плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Циклоспорин, такролімус. Циклоспорин та такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. У разі необхідності призначення циклоспорину та такролімусу в ході лікування еплереноном рекомендовано ретельно контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). За рахунок безпосереднього впливу на клубочкову фільтрацію лікування НПЗП може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів, які входять у групу високого ризику (літній вік та/або зневоднення). Пацієнтам, які отримують еплеренон та НПЗП, до початку лікування слід забезпечити адекватний водний режим та контролювати їхню функцію нирок.
Триметоприм. Одночасне призначення триметоприму та еплеренону підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Слід контролювати рівень калію в сироватці крові та показники функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку та пацієнтів із порушенням функцій нирок.
α-1-блокатори (наприклад, празозин, альфузозин). При комбінуванні α-1-блокаторів та еплеренону існує можливість підсилення гіпотензивної дії та/або розвитку ортостатичної гіпотензії. У ході одночасного застосування α-1-блокаторів слід контролювати клінічний стан пацієнтів щодо ортостатичної гіпотензії.
Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен. Одночасне застосування цих лікарських засобів та еплеренону потенційно може підсилювати гіпотензивну дію та підвищувати ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.
Глюкокортикоїди, тетракозактид. При одночасному призначенні цих лікарських засобів та еплеренону існує можливість послаблення гіпотензивної дії внаслідок затримки рідини та натрію.
Фармакокінетичні взаємодії.
У дослідженнях in vitro встановлено, що еплеренон не є інгібітором ізоферментів CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 або CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором Р-глікопротеїну.
Дигоксин. Рівень системної експозиції (AUC) дигоксину при одночасному застосуванні з еплереноном зростає на 16 % (90 % ДІ 4–30 %). Слід з обережністю призначати дигоксин в дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.
Варфарин. Клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій з варфарином описано не було. Слід з обережністю призначати варфарин у дозах, наближених до верхньої межі терапевтичного діапазону.
Субстрати CYP3A4. Не спостерігалося виражених фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні зразків-субстратів CYP3A4 (мідазоламу та цизаприду) та еплеренону.
Інгібітори CYP3A4.
- Потужні інгібітори CYP3A4: при одночасному застосуванні еплеренону та засобів, що пригнічують активність ферменту CYP3A4, можливий розвиток виражених фармакокінетичних взаємодій. Під впливом потужного інгібітору CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) AUC еплеренону збільшувалася на 441 % (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування еплеренону та потужних інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, ітраконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазадону) протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
- Слабкі та помірні інгібітори CYP3A4: застосування одночасно з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом призводило до виражених фармакокінетичних взаємодій із підвищенням рівнів AUC на 98–187 %. Отже, при одночасному призначенні еплеренону та слабких або помірних інгібіторів CYP3A4 доза еплеренону не повинна перевищувати 25 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Індуктори CYP3A4. Одночасне застосування еплеренону та звіробою (потужний індуктор CYP3A4) призводило до зниження AUC еплеренону на 30 %. Застосування потужніших індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин) може призводити до більш вираженого зниження AUC еплеренону. Через ризик зниження ефективності еплеренону не рекомендовано застосовувати одночасно з цим препаратом потужні індуктори CYP3A4 (рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал, звіробій) (див. розділ «Особливості застосування»).
Антациди. При одночасному застосуванні еплеренону та антацидних препаратів не очікується виражених взаємодій.
 
Особливості застосування.
Гіперкаліємія. У ході лікування еплереноном можливий розвиток гіперкаліємії. У всіх пацієнтів на початку лікування та у ході зміни дози препарату слід контролювати рівні калію в сироватці крові. Далі рекомендовано проводити періодичний контроль, особливо у пацієнтів, які входять до групи ризику виникнення гіперкаліємії (таких як пацієнти літнього віку, пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та діабетом). Після початку лікування еплереноном не рекомендовано використовувати калієвмісні добавки через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію в сироватці крові. У ході одного дослідження було продемонстровано, що додаткове призначення гідрохлоротіазиду в ході лікування еплереноном компенсувало підвищення концентрації калію в сироватці крові.
При застосуванні еплеренону у комбінації з інгібітором АПФ та/або блокатором рецепторів ангіотензину ризик гіперкаліємії збільшується. Еплеренон не слід застосовувати одночасно у потрійній комбінації разом із інгібітором АПФ та блокатором рецепторів ангіотензину (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Порушення функції нирок. У пацієнтів із порушеннями функції нирок (у тому числі з діабетичною мікроальбумінурією) слід регулярно контролювати рівень калію. Зниження функції нирок супроводжується підвищенням ризику гіперкаліємії. У пацієнтів з діабетом 2 типу та мікроальбумінурією спостерігали підвищену частоту виникнення гіперкаліємії. Тому лікування таких пацієнтів слід проводити з обережністю. Еплеренон не видаляється за допомогою гемодіалізу.
Порушення функції печінки. У пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функції печінки (класи А та В за класифікацією Чайлда – П’ю) підвищення рівня калію сироватки крові понад 5,5 ммоль/л не відбувалося. Такі пацієнти потребують контролю рівнів електролітів. Застосування еплеренону для лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функцій нирок не вивчали, тому еплеренон протипоказаний до застосування таким пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).
Індуктори CYP3A4: одночасне призначення еплеренону та потужних індукторів CYP3A4 не рекомендовано (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Літій, циклоспорин, такролімус не слід призначати в ході лікування еплереноном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Фертильність. Інформації щодо впливу на фертильність людини немає.
До складу препарату входить лактози моногідрат, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими розладами (непереносимістю галактози, вродженою недостатністю лактази Лаппа або синдромом порушення всмоктування глюкози та галактози).
 
 
 
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Адекватних даних стосовно застосування еплеренону вагітним жінкам немає. Відомості, отримані у ході досліджень на тваринах, не вказують на безпосередній або опосередкований несприятливий вплив на перебіг вагітності, розвиток ембріона та плода, пологи та післяродовий розвиток. Призначати еплеренон вагітним жінкам слід з обережністю.
Годування груддю. Невідомо, чи еплеренон проникає у грудне молоко людини після перорального застосування. Водночас дані доклінічних досліджень свідчать про наявність еплеренону та/або його метаболітів у молоці щурів та про нормальний розвиток потомства, що зазнало впливу еплеренону у такий спосіб. Оскільки потенціал виникнення побічних ефектів у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, не досліджений, слід прийняти клінічне рішення щодо припинення годування груддю або припинення застосування препарату залежно від важливості препарату для матері.
 
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень впливу еплеренону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Еплеренон не спричиняє сонливості або порушення когнітивних функцій, але у ході керування автотранспортом або іншими механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення у ході лікування препаратом.
 
Спосіб застосування та дози.
Дорослі.
Препарат існує у дозах 25 мг та 50 мг. Максимальна добова доза препарату становить       50 мг на добу.
Еплеренон можна застосовувати як з їжею, так і незалежно від прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).
Пацієнти з серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда. Рекомендована підтримувальна доза еплеренону становить 50 мг 1 раз на добу. Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати до цільової дози    50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію в сироватці крові (див. таблицю нижче).
Лікування еплереноном зазвичай розпочинають через 3–14 діб після гострого інфаркту міокарда.
Пацієнти з серцевою недостатністю II класу (хронічною) за класифікацією NYHA. Лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю II класу за класифікацією NYHA слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та поступово підвищувати дозу до цільової 50 мг 1 раз на добу. Бажано досягти цього рівня дози за 4 тижні, враховуючи рівень калію в сироватці крові (див. таблицю нижче та розділ «Особливості застосування»).
Пацієнтам, у яких рівень калію в сироватці крові перевищує 5 ммоль/л, не слід розпочинати лікування еплереноном (див. розділ «Протипоказання»).
Рівень калію в сироватці крові слід визначати до початку лікування еплереноном, у ході першого тижня лікування та через місяць після початку лікування або корекції дози. У разі необхідності слід періодично визначати рівень калію в сироватці крові впродовж лікування.
Після початку лікування дозу препарату слід коригувати з урахуванням концентрації калію в сироватці крові, як вказано у таблиці нижче.
Корекція дози після початку лікування.
Концентрація калію у сироватці крові (ммоль/л)
Дія
Корекція дози
< 5,0
Підвищення
З 25 мг 1 раз на 2 дні до 25 мг 1 раз на добу.
З 25 мг 1 раз на добу до 50 мг 1 раз на добу.
5,0–5,4
Без змін
Дозу не змінюють
5,5–5,9
Зниження
З 50 мг 1 раз на добу до 25 мг 1 раз на добу.
З 25 мг 1 раз на добу до 25 мг 1 раз на 2 дні.
З 25 мг 1 раз на 2 дні до тимчасової відміни.
³ 6,0
Тимчасова відміна
-
 
Після тимчасової відміни еплеренону через підвищення рівня калію до ≥ 6 ммоль/л відновлення лікування можливе у дозі 25 мг 1 раз на 2 дні після зниження концентрації калію нижче рівня 5 ммоль/л.
Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку немає потреби у корекції початкової дози препарату. У зв’язку з віковим зниженням інтенсивності функції нирок ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів літнього віку підвищується. Ризик може додатково збільшуватись у разі наявності супутнього захворювання, що супроводжується підвищенням системної експозиції препарату, зокрема порушення функцій печінки легкого та помірного ступеня тяжкості. Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Порушення функції нирок. Пацієнти з легким порушенням функції нирок не потребують корекції початкової дози. Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування») та коригувати дозу препарату відповідно до таблиці вище.
Пацієнтам із порушеннями функції нирок помірної тяжкості (кліренс креатиніну             30–60 мг/мл) слід починати лікування з дози 25 мг 1 раз на 2 дні та коригувати дозу препарату залежно від концентрації калію (див. таблицю вище). Рекомендовано проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Досвід застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну < 50 мл/хв та серцевою недостатністю після інфаркту міокарда відсутній. Для лікування таких пацієнтів еплеренон слід застосовувати з обережністю.
Застосування доз, що перевищують 25 мг на добу, пацієнтам із кліренсом креатиніну        < 50 мл/хв не досліджували.
Еплеренон протипоказаний пацієнтам із тяжкими ураженнями нирок (кліренс креатиніну               < 30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Еплеренон не видаляється з організму за допомогою діалізу.
Порушення функцій печінки. Пацієнти з легким або помірним порушенням функції печінки не потребують корекції початкової дози, проте через підвищення рівня системної експозиції еплеренону цій категорії пацієнтів, особливо пацієнтам літнього віку, рекомендовано проводити частий та регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Комбіноване застосування. У разі одночасного застосування зі слабкими або помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, аміодароном, дилтіаземом та верапамілом) можна починати лікування еплереноном з початкової дози 25 мг 1 раз на добу. Доза препарату не повинна перевищувати 25 мг 1 раз на добу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
 
Діти. Безпека та ефективність застосування еплеренону дітям не встановлена. Наявна на цей час інформація наведена у розділах «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика».
 
Передозування.
Повідомлень про побічні реакції, пов’язані з передозуванням еплеренону у людей, отримано не було. Найімовірніше проявами передозування препарату у людини будуть артеріальна гіпотензія або гіперкаліємія. Еплеренон неможливо вивести з організму за допомогою гемодіалізу. Було продемонстровано, що еплеренон ефективно зв’язується з активованим вугіллям. У випадках розвитку артеріальної гіпотензії слід розпочинати підтримувальне лікування. При розвитку гіперкаліємії слід починати лікування згідно зі стандартами.
 
Побічні реакції.
Побічні реакції класифіковано за системами органів та за абсолютною частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та    < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити за наявною інформацією).
Інфекції та інвазії.
Нечасто: пієлонефрит, інфекції, фарингіт.
З боку системи крові та лімфатичної системи.
Нечасто: еозинофілія.
З боку ендокринної системи.
Нечасто: гіпотиреоз.
З боку метаболізму та травлення.
Часто: гіперкаліємія (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»), гіперхолестеринемія.
Нечасто: гіпонатріємія, зневоднення, гіпертригліцеридемія.
З боку психіки.
Нечасто: безсоння.
З боку нервової системи.
Часто: запаморочення, синкопе, головний біль.
Нечасто: гіпестезія.
З боку серця.
Часто: лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь.
Нечасто: тахікардія.
З боку судин.
Часто: гіпотензія.
Нечасто: тромбоз артерій кінцівок, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Часто: кашель.
З боку шлунково-кишкового тракту.
Часто: діарея, нудота, запор.
Нечасто: блювання, здуття живота.
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Часто: висипання, свербіж.
Нечасто: гіпергідроз, ангіоневротичний набряк.
З боку кістково-м’язової системи та сполучних тканин.
Часто: м’язові спазми, біль у кістково-м’язовій системі.
Нечасто: біль у спині.
З боку нирок та сечовивідних шляхів.
Часто: порушення функції нирок (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів.
Нечасто: холецистит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Нечасто: гінекомастія.
Загальні розлади.
Нечасто: астенія, нездужання.
 
Лабораторні дослідження.
Часто: підвищення сечовини крові, підвищення рівня креатиніну.
Нечасто: зниження кількості рецепторів епідермального фактора росту, підвищення рівня глюкози крові.
Повідомлялося про дослідження у групі пацієнтів віком ≥ 75 років, в ході якого було зареєстровано чисельно більшу кількість випадків інсульту. Водночас статистично достовірної різниці у частоті інсультів між групами еплеренону (30) та плацебо (22) виявлено не було.
 
Термін придатності. 3 роки.
 
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
 
Несумісність.
Немає.
 
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у пачці з картону.
 
Категорія відпуску. За рецептом.
 
Виробник.
ЛАБОРАТОРІОС ЛІКОНСА, С.А.
LABORATORIOS LICONSA, S.A.
 
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Авда. Міралькампо, 7, Пол. Інд. Міралькампо, Асукека-де-Енарес, 19200, Гвадалахара, Іспанія
Avda. Miralcampo, 7, Pol. Ind. Miralcampo, Azuqueca de Henares, 19200, Guadalajara, Spain
 
Заявник.
М. БІОТЕК ЛІМІТЕД
M. BIOTECH LIMITED
 
Місцезнаходження заявника.
Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія
Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom
ЭПЛЕРЕНОН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы аптеки

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов