Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАПТЕЧНЫЙ АССОРТИМЕНТ

Назад к списку

ИРФЕН-200 КВИКТАБ табл. п/плен. оболочкой 200 мг блистер №20

Код товара: 92849

Производитель: Mepha (Швейцария)

64,80 грн

нет в наличии

Сообщить когда товар появиться в наличии

Задать вопрос по этому продукту

Написать жалобу

Настоятельно просим до поездки в аптеку уточнять наличие, цену и срок годности в интересующей Вас аптеке.
Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ІРФЕН-200 КВІКТАБ

(IRFEN-200 QUIKTAB)

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: ібупрофен;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ібупрофену 200 мг;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль прежелатинізований, кислота стеаринова;

оболонка: заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), гіпромелоза, макрогол 8000, титану діоксид.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Блідо-помаранчеві круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Назва і місцезнаходження власника реєстраційного посвідчення.

Мефа ЛЛС, Дорнахерштрассе 114, СН-4147 Еш-Базель, Швейцарія.

Назва і місцезнаходження виробника.

Мефа ЛЛС, Дорнахерштрассе 114, СН-4147 Еш-Базель, Швейцарія.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТС М01А Е01.

Препарат є нестероїдним протизапальним засобом з аналгезуючими, жарознижувальними та протизапальними властивостями. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та температурної реакції.

Після прийому внутрішньо ібупрофен швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові визначається у середньому через 45 хвилин після прийому, у синовіальній рідині – через 3 години після прийому. Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Період напіввиведення становить майже 2 години.

Показання для застосування.

Симптоматичне лікування головного болю, мігрені, зубного болю, дисменореї, невралгії, ревматичних захворювань, болю у спині, суглобах, м’язах, а також при гарячкових станах та симптомах грипу чи застуди.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібупрофену, до будь-якого компонента препарату;
реакції гіперчутливості (наприклад бронхоспазм, бронхіальна астма, риніт, кропив’янка), пов’язані із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП);
порушення гемопоезу нез’ясованої етілогії;
рецидивна пептична виразка/кровотеча (два або більше окремих епізоди підтвердженої виразки або кровотечі), в тому числі в анамнезі;
кровотеча або перфорація в ділянці шлунково-кишкового тракту, пов'язані із застосуванням НПЗП в анамнезі;
цереброваскулярні чи інші кровотечі;
порушення кровотворення або згортання крові, стани після коронарного шунтування або використання апарату штучного кровообігу;
тяжке порушення функції печінки (цироз печінки або асцит);
тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв);
тяжкі неконтрольовані порушення з боку серця;
тяжка серцева недостатність;
ІІІ триместр вагітності.

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу для лікування протягом якомога коротшого проміжку часу для уникнення небажаних ефектів.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).

Пацієнтам літнього віку необхідно призначати ібупрофен з обережністю через більш високу вірогідність виникнення побічних ефектів при застосуванні НПЗП, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, що може мати летальний наслідок.

При лікуванні НПЗП не виключені випадки виразки травного тракту, кровотечі або прободіння на будь-якому етапі лікування з попереджувальними симптомами або без них, а також без серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є більш вірогідним при застосуванні високих доз НПЗП, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчої можливої дози. Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують одночасного прийому низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших активних інгредієнтів, які можуть підвищити ризик ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії захисними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнти із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо якщо мова йде про пацієнтів літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо, про шлунково-кишкові кровотечі), передусім, на початкових стадіях лікування.

З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів, які отримують одночасне лікування препаратами, які можуть підвищити ризик утворення виразок або виникнення кровотечі, такими як кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад, варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні препарати, наприклад, ацетилсаліцилова кислота.

Лікування необхідно припинити при появі шлунково-кишкової кровотечі або виразки протягом лікування ібупрофеном.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам з хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему

Ібупрофен слід застосовувати з обережністю (необхідна консультація лікаря) пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі, оскільки повідомлялося про затримку рідини, артеріальну гіпертензію та набряки при терапії НПЗП.

Повідомлялося, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) може призвести до незначного підвищення ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику тромбозу артерій.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (II-III клас за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування ібупрофеном може бути призначене лікарем тільки після ретельного аналізу. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз (2400 мг/день). Пацієнтам з вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати довготривале лікування НПЗП слід лише після ретельного обміркування, особливо у випадку необхідності застосування високих доз (2400 мг/день).

Реакції з боку шкіри

Дуже рідко при застосуванні НПЗП повідомлялося про тяжкі реакції з боку шкіри (іноді летальні), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, в більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

Особлива обережність необхідна у пацієнтів з:

- системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини;

- вродженими порушеннями метаболізму порфірину (наприклад гостра інтермітуюча порфірія);

- гастроінтестинальними порушеннями або хронічними запальними захворюваннями кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона);

- артеріальною гіпертензією та/чи серцевою недостатністю;

- порушеннями функції нирок (гостре порушення функції нирок може виникнути у пацієнтів з вже існуючими захворюваннями нирок);

- дегідратацією;

- порушеннями функції печінки;

- алергічними захворюваннями (наприклад такими як шкірні реакції, спричинені іншими агентами, астма, сінна лихоманка), хронічний набряк слизової оболонки носа або хронічні констриктивні захворювання з боку дихальної системи;

- безпосередньо після складних операцій.

Вплив на органи дихання

Бронхоспазм може виникнути у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання або мають ці захворювання в анамнезі.

Вплив на нирки

Довготривалий прийом НПЗП може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції мають пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів необхідно контролювати ниркову функцію.

Вплив на печінку

Може спричинити порушення функції печінки.

Вплив на фертильність у жінок

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат необхідно відмінити.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.

Інше

Подібно до інших НПЗП, ібупрофен пригнічує агрегацію тромбоцитів. В зв’язку з цим слід уважно спостерігати за станом хворих, які мають порушення згортання крові.

У необхідності довготривалої терапії ібупрофеном слід регулярно перевіряти показники крові, функції печінки та нирок.

Протягом лікування ібупрофеном пацієнтам слід забезпечувати належне надходження рідини в організм для уникнення дегідратації та токсичного впливу на нирки. У зневоднених пацієнтів є ризик ураження нирок.

Подібно до інших НПЗП, ібупрофен може маскувати ознаки інфекції.

При тривалому, неправильному застосуванні великих доз аналгетиків може виникнути головний біль, який не можна лікувати шляхом підвищення дози препарату.

Тривале та безконтрольне застосування знеболювальних засобів, особливо поєднання різних знеболювальних діючих речовин, може призводити до хронічного ураження нирок з ризиком виникнення ниркової недостатності (аналгетична нефропатія).

Супутній прийом алкоголю разом з НПЗП може спричинити підвищення ризику розвитку побічних реакції з боку шлунково-кишкового тракту та нервової системи.

Повідомлялося про рідкісні тяжкі реакції гіперчутливості, такі як анафілактичний шок. При перших ознаках реакцій гіперчутливості слід припинити застосування ібупрофену та вжити відповідних медичних заходів.

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Пригнічення синтезу простагландинів може мати небажаний вплив на вагітність та/або ембріональний розвиток. Дані епідеміологічних досліджень показали підвищення ризику переривання вагітності, вад серця та гастрошизису після використання інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх строках вагітності. Ризик пов'язаний з використанням високих доз протягом тривалого часу.

Дослідження на тваринах продемонстрували, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів спричинює підвищення ризику переривання вагітності та ембріофетальної летальності. Також було повідомлялося про підвищення випадків вад розвитку, включаючи кардіоваскулярні, при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів під час періоду органогенезу.

Протягом І та ІІ триместрів вагітності ібупрофен слід приймати лише тоді, коли це вкрай необхідно, тільки за суворими показаннями з урахуванням співвідношення користь/ризик.

Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти або вагітна у І або
ІІ триместрах вагітності, доза має бути мінімальною, а тривалість лікування якомога коротшою.

Ібупрофен протипоказано застосовувати у ІІІ триместрі вагітності, оскільки застосування будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів під час ІІІ триместру може призвести до:

кардіопульмональної токсичності (з передчасним закриттям артеріального протоку та розвитком легеневої гіпертензії);
ниркової дисфункції, що прогресує до ниркової недостатності з маловоддям; розвитку вад серця та гастрошизису плода;
можливого подовження тривалості кровотечі як у матері, так і у дитини. Ефект, пов’язаний з інгібуванням агрегації тромбоцитів, може проявитися навіть на фоні прийому дуже низьких доз препарату;
інгібування скорочень мускулатури матки, що призводить до затримки або пролонгації пологів;
підвищення ризику переривання вагітності.

Період годування груддю

Мінімальна кількість ібупрофену та продуктів його розпаду проникає у грудне молоко. Враховуючи, що немає даних про небажаний вплив на дитину, загалом немає необхідності переривати годування груддю протягом короткотривалого використання рекомендованих доз ібупрофену.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнтам у яких внаслідок застосування препарату спостерігаються такі побічні реакції як підвищена втомлюваність, запаморочення та порушення зору, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Діти.

Таблетки Ірфен-200 Квіктаб не застосовують дітям до 12 років через високий вміст у них діючої речовини.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, достатнього для позбавлення від симптомів.

Дітям віком 12-15 років застосовувати по 1 таблетці на добу. Максимальна добова доза становить 3 таблетки.

Дорослим та дітям віком від 15 років застосовувати по 1-2 таблетки на добу. Максимальна добова доза становить 6 таблеток.

Час між прийомами препарату залежить від симптомів і максимальної добової дози та має становити не менше 6 годин.

Таблетки необхідно ковтати цілими та запивати водою. Пацієнтам з підвищеною чутливістю шлунка слід застосовувати таблетки під час їжі.

У разі необхідності застосовувати препарат понад 3 дні дітям та понад 4 дні дорослим або при погіршенні симптомів, слід звернутися до лікаря.

Пацієнти літнього віку не потребують спеціального дозування. Слід уважно спостерігати за станом пацієнтів щодо розвитку можливих побічних реакцій.

Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки легкого або помірного ступеню тяжкості не потребують коригування дози.

Передозування.

Застосування препарату в дозі понад 200 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації.

Симптоми передозування можуть включати головний біль, сонливість, запаморочення, шум у вухах, втрату свідомості, нудоту, блювання, абдомінальний біль, діарею. Також можливі шлунково-кишкові кровотечі, функціональні порушення з боку нирок та печінки. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушенні зору, інколи – збудженого стану та дезорієнтації або коми. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може виникати гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, гостра ниркова недостатність, ураження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу астми.

Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками життєво-важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен уже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену з сечею.

Побічні ефекти.

Інфекції та інвазії: загострення інфекційних запалень (некротизуючий фасциїт), що асоціюються із застосуванням НПЗП.

Якщо виникають ознаки інфекції або погіршується стан протягом застосування ібупрофену, необхідно негайно звернутися до лікаря. Слід розглянути питання про призначення антибіотикотерапії.

У пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) можливий розвиток асептичного менінгіту, що включає такі симптоми як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація.

З боку системи крові та лімфатичної системи: порушення гемопоезу, такі як анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, еозинофілія, зниження гематокриту та рівня гемоглобіну. Першими ознаками є висока температура, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, носова кровотеча, шкірні крововиливи. В таких випадках слід негайно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (в тому числі кропив’янка, висипання, свербіж), бронхіальна астма (іноді зі зниженням артеріального тиску), тяжкі реакції гіперчутливості, такі як анафілаксія та набряк Квінке (набряк обличчя, язика та гортані зі звуженням дихальних шляхів, диспное, тахікардія та гіпотензія, аж до шоку, загрожуючого життю). У разі виникнення таких симптомів (можуть з’явитися навіть при першому використанні ібупрофену) слід негайно звернутися до лікаря.

Психічні порушення: психотичні реакції, депресія, тривога, сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: головний біль, асептичний менінгіт, запаморочення, дратівливість, нервозність, безсоння, сонливість, психомоторне збудження, емоційна нестабільність, судоми, підвищена втомлюваність.

З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зору, зміна сприйняття кольорів, токсична амбліопія.

З боку органів слуху: дзвін у вухах.

З боку дихальної системи: бронхіальна астма, бронхоспазм, утруднене дихання.

З боку серцево-судинної системи: цереброваскулярні ускладнення, відчуття серцебиття, набряк, тахікардія, васкуліт, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензію, артеріальна гіпертензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, розлади шлунку, печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор, незначна шлунково-кишкова кровотеча, яка може спричинити анемію в деяких випадках, пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, блювання з домішками крові, що іноді закінчується летально, особливо у пацієнтів літнього віку, виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту або хвороби Крона, езофагіт, панкреатит, утворення кишкових, діафрагмоподібних стриктур.

При появі сильного болю у верхній половині живота, мелені, блюванні з домішками крові пацієнту слід негайно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при тривалому застосуванні, у вигляді гострого гепатиту, жовтяниці, дуоденіту, гепато-ренального синдрому, гепатонекрозу, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, лущення шкіри, алопеція, фотосенсибілізація, бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема, тяжкі інфекції шкіри з ураженням м’яких тканин можуть виникнути при наявній вітряній віспі.

З боку нирок та сечовивідних шляхів набряки (ознаки можуть вказувати на захворювання з боку нирок, що може іноді включати ниркову недостатність), ураження ниркової тканини (папілярний некроз), підвищення концентрації сечової кислоти у крові, інтерстиціальний нефрит, включаючи гостру ниркову недостатність. У такому разі слід негайно припинити застосування препарату звернутися до лікаря.

Інше: сухість слизових оболонок очей та порожнини рота, риніт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендовані комбінації

Інші НПЗП/аналгетики: підвищення ризику шлунково-кишкової виразки та кровотечі. Наявні обмежені дані про можливе пригнічення ефективності низьких доз аспірину на агрегацію тромбоцитів, якщо ібупрофен приймати паралельно.

Ацетилсаліцилова кислота

Загалом одночасне застосування ібупрофену та ацетилсаліцилової кислоти не рекомендується оскільки можливе посилення побічних ефектів.

Повідомлялося, що при одночасному застосуванні низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та ібупрофену, останній може конкурентно пригнічувати вплив ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Хоча можливість екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію є невизначеною, не слід виключати можливість зниження кардіопротективного ефекту низьких доз ацетилсаліцилової кислоти при регулярному та тривалому застосуванні ібупрофену. Вважається, що випадкове застосування ібупрофену не має клінічно значення.

Слід застосовувати з обережністю

Глюкокортикоїди: можливі побічні ефекти з боку травного тракту, підвищення ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч та виразки.

Антигіпертензивні, сечогінні засоби, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II: НПЗП можуть знижувати лікувальний ефект сечогінних та антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад дегідратованих пацієнтів чи пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та агентів, які пригнічують циклооксигеназу може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності, зазвичай зворотної. Таким чином зазначені вище комбінації лікарських засобів слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку.

Пацієнти повинні мати достатній рівень гідратації. Також слід пам’ятати про необхідність уважного контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та впродовж лікування. Ризик ниркових порушень, таких як гіперкаліємія може зростати. Одночасне застосування ібупрофену та калій-зберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії.

У рідких випадках сечогінні засоби у комбінації з НПЗП можуть підвищувати ризик виникнення нефротоксичності.

Пробенецид, сульфінпіразон: затримують виведення ібупрофену; пробенецид та сульфінпіразон послаблюють ефективність виведення сечової кислоти.

Пероральні антикоагулянти: НПЗП, такі як варфарин, можуть посилювати дію антикоагулянтів. Не рекомендується одночасне застосування.

Антитромбоцитарні та селективні інгібітори серотоніну: можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Аміноглікозиди: НПЗП можуть знижувати виведення аміноглікозидів.

Пероральні антидіабетичні засоби: як і з іншими НПЗП, ефективність пероральних антидіабетичних засобів (сульфонілсечовини) може посилюватися за рахунок ібупрофену та, отже, підвищувати ризик виникнення гіпоглікемії. Внаслідок цього слід регулярно контролювати рівень цукру у крові та відповідно коригувати дозу антидіабетичного препарату.

Гістаміни Н2-антагоністи: немає клінічно достовірних взаємозв’язків, що б демонстрували взаємодію ібупрофену та циметидину або ранітидину.

Дигоксин, фенітоїн, літій: концентрація цих речовин у плазмі крові може підвищуватися.

Метотрексат: можливе підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові.

Баклофен: можливе підвищення концентрації баклофену у плазмі крові.

Циклоспорини: можливе посилення нефротоксичності.

Екстракти рослин: гінко білоба у поєднанні з НПЗП потенційно може підвищувати ризик кровотеч.

Міфепристон: НПЗП не можна застосовувати раніше, ніж через 8-12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність.

Хінолонові антибіотики: пацієнти, які приймають НПЗП та хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом.

Такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП та такролімусу.

Зидовудин: підвищення ризику гематологічної токсичності. Якщо НПЗП приймати разом із зидовудином, існує вірогідність підвищення ризику гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Втручання у діагностичні методи: підвищення у сироватці крові азоту сечовини, трансамінази та лужної фосфатази, зниження гемоглобіну та значення гематокриту. Знижує концентрацію кальцію у крові. Гальмує концентрацію тромбоцитів та подовжує тривалість кровотечі.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

Упаковки по 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в ПВХ/ПВДХ/алюмінієвому блістері. По 1 або по 2 блістери у коробці з картону.

Категорія відпуску. Без рецепта.

ИНСТРУКЦИЯ

для медицинского применения препарата

ИРФЕН-200 КВИКТАБ

(IRFEN-200 QUIKTAB)

Состав лекарственного средства:

действующее вещество: ибупрофен;

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит ибупрофена 200 мг;

вспомогательные вещества: натрия кроскармеллоза, кремния диоксид коллоидный безводный, крахмал прежелатинизированный, кислота стеариновая;

оболочка: железа оксид желтый (Е172), железа оксид красный (Е172), гипромеллоза, макрогол 8000, титана диоксид.

Лекарственная форма. Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Бледно-оранжевые круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Название и местонахождение владельца регистрационного свидетельства

Мефа ЛЛС, Дорнахерштрассе 114, СН-4147 Эш-Базель, Швейцария.

Название и местонахождение производителя.

Мефа ЛЛС, Дорнахерштрассе 114, СН-4147 Эш-Базель, Швейцария.

Фармакотерапевтическая группа.

Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Производные пропионовой кислоты. Код АТС М01А Е01.

Препарат является нестероидным противовоспалительным средством с аналгезирующими, жаропонижающими и противовоспалительными свойствами. Механизм действия состоит в ингибировании синтеза простагландинов – медиаторов боли, воспаления и температурной реакции.

После приема внутрь ибупрофен быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте. Максимальная концентрация активного вещества в плазме крови определяется в среднем через 45 минут после приема, в синовиальной жидкости – через 3 часа после приема. Ибупрофен метаболизируется в печени, выводится почками в неизмененном виде и в виде метаболитов. Период полувыведения составляет почти 2 часа.

Показания к применению.

Симптоматическое лечение головной боли, мигрени, зубной боли, дисменореи, невралгии, ревматических заболеваний, боли в спине, суставах, мышцах, а также при лихорадочных состояниях и симптомах гриппа или простуды.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к ибупрофену, к любому компоненту препарата;
реакции гиперчувствительности (например, бронхоспазм, бронхиальная астма, ринит, крапивница), связанные с применением ацетилсалициловой кислоты или других нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП);
нарушение гемопоэза невыясненной этиологии;
рецидивная пептическая язва/кровотечение (два или более отдельных эпизода подтвержденной язвы или кровотечения), в том числе в анамнезе;
кровотечение или перфорация в области желудочно-кишечного тракта, связанные с применением НПВП в анамнезе;
цереброваскулярные или другие кровотечения;
нарушение кроветворения или свертывания крови, состояние после коронарного шунтирования или использования аппарата искусственного кровообращения;
тяжелое нарушение функции печени (цирроз печени или асцит);
тяжелое нарушение функции почек (клиренс креатинина ≤ 30 мл/мин);
тяжелые неконтролируемые нарушения со стороны сердца;
тяжелая сердечная недостаточность;
ІІІ триместр беременности.

Надлежащие меры безопасности при применении.

Необходимо применять минимальную эффективную дозу для лечения на протяжении, по возможности, наиболее короткого времени во избежание нежелательных эффектов.

Влияние на желудочно-кишечный тракт

Не следует применять препарат одновременно с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2).

Пациентам пожилого возраста необходимо назначать ибупрофен с осторожностью в связи с более высокой вероятностью возникновения побочных эффектов при применении НПВП, особенно желудочно-кишечного кровотечения и перфорации, что может иметь летальное последствие

При лечении НПВП не исключены случаи язвы пищеварительного тракта, кровотечения или прободения на любом этапе лечения с предупредительными симптомами или без них, а также без серьезных желудочно-кишечных явлений в анамнезе. Риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения, язвы или перфорации является более вероятным при применении высоких доз НПВП, у пациентов с язвой в анамнезе, осложненным кровотечением или перфорацией, и у пациентов пожилого возраста. Таким пациентам нужно начинать лечение с наиболее низкой возможной дозы. Для таких пациентов, а также для пациентов, требующих одновременного приема низких доз ацетилсалициловой кислоты или других активных ингредиентов, которые могут повысить риск осложнений со стороны желудочно-кишечного тракта, нужно рассмотреть возможность комбинированной терапии защитными препаратами (например, мизопростолом или ингибиторами протонной помпы).

Пациенты с желудочно-кишечной токсичностью в анамнезе, особенно если речь идет о пациентах пожилого возраста, должны сообщать о каких-либо непривычных абдоминальных симптомах (особенно, о желудочно-кишечных кровотечениях), прежде всего, на начальных стадиях лечения.

С осторожностью нужно применять препарат у пациентов, получающих одновременное лечение препаратами, которые могут повысить риск образования язв или возникновения кровотечения, такие как кортикостероиды, антикоагулянты, например, варфарин, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антитромбоцитарные препараты, например, ацетилсалициловая кислота.

Лечение необходимо прекратить при появлении желудочно-кишечного кровотечения или язвы на протяжении лечения ибупрофеном.

НПВП нужно с осторожностью применять пациентам с хроническими воспалительными заболеваниями кишечника (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку эти состояния могут обостряться.

Влияние на сердечнососудистую и цереброваскулярную систему

Ибупрофен нужно применять с осторожностью (необходима консультация врача) пациентам с артериальной гипертензией и/или сердечной недостаточностью в анамнезе, поскольку сообщалось о задержке жидкости, артериальной гипертензии и отеки при терапии НПВП.

Сообщалось, что применение ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в сутки может привести к незначительному повышению риска артериальных тромботических осложнений (например, инфаркта миокарда или инсульта). В целом данные эпидемиологических исследований не предполагают, что низкая доза ибупрофена (например, ≤ 1200 мг в сутки) может привести к повышению риска тромбоза артерий.

Пациентам с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью (II-III класс по классификации Нью-Йоркской кардиологической ассоциации), диагностированной ишемической болезнью сердца, заболеванием периферических артерий и/или цереброваскулярными заболеваниями лечение ибупрофеном может быть назначено врачом только после тщательного анализа. У таких пациентов следует избегать применения высоких доз (2400 мг/день). Пациентам с выраженными факторами риска сердечнососудистых осложнений (такими как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) назначать длительное лечение НПВП нужно только после тщательного анализа, особенно в случае необходимости применения высоких доз (2400 мг/день).

Реакции со стороны кожи

Очень редко при применении НПВП сообщалось о тяжелых реакциях со стороны кожи (иногда летальных), включая эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Наиболее высокий риск появления таких реакций наблюдается на ранних этапах терапии, в большинстве случаев начало таких реакций происходит на протяжении первого месяца лечения. Ибупрофен нужно отменить при первых признаках кожной сыпи, патологических изменениях слизистых оболочек или любых других признаках гиперчувствительности.

Особая осторожность необходима у пациентов с:

- системной красной волчанкой и смешанными заболеваниями соединительной ткани;

- врожденными нарушениями метаболизма порфирина (например, острая интермиттирующая порфирия);

- гастроинтестинальными нарушениями или хроническими воспалительными заболеваниями кишечника (язвенный колит, болезнь Крона);

- артериальной гипертензией и/или сердечной недостаточностью;

- нарушениями функции почек (острое нарушение функции почек может возникнуть у пациентов с уже существующими заболеваниями почек);

- дегидратацией;

- нарушениями функции печени;

- аллергическими заболеваниями (например, такими как кожные реакции, вызванные другими агентами, астма, сенная лихорадка), хроническим отеком слизистой оболочки носа или хроническими констриктивными заболеваниями со стороны дыхательной системы;

- непосредственно после сложных операций.

Влияние на органы дыхания

Бронхоспазм может возникнуть у пациентов, страдающих бронхиальной астмой или аллергическими заболеваниями или имеющих эти заболевания в анамнезе.

Влияние на почки

Длительный прием НПВП может привести к дозозависимому снижению синтеза простагландинов и провоцировать развитие почечной недостаточности. Высокий риск данной реакции имеют пациенты с нарушениями функции почек, сердечными нарушениями, нарушениями функции печени, пациенты, которые принимают диуретики, и пациенты пожилого возраста. У таких пациентов необходимо контролировать почечную функцию.

Влияние на печень

Может вызвать нарушение функции печени.

Влияние на фертильность у женщин

Существуют ограниченные данные, что лекарственные средства, подавляющие синтез циклооксигеназы/простагландина, могут влиять на процесс овуляции. Этот процесс обратим после прекращения лечения. Длительное применение (касается дозы 2400 мг на протяжении суток, а также длительности лечения более 10 дней) ибупрофена может нарушить женскую фертильность и не рекомендуется женщинам, которые хотят забеременеть. Женщинам, имеющим трудности с наступлением беременности или проходящим обследование по причине бесплодия, данный препарат необходимо отменить.

Системная красная волчанка и смешанные заболевания соединительной ткани

С осторожностью нужно применять ибупрофен при проявлениях системной красной волчанки и смешанных заболеваниях соединительной ткани из-за повышенного риска возникновения асептического менингита.

Прочее

Как и другие НПВП, ибупрофен подавляет агрегацию тромбоцитов. В связи с этим нужно внимательно наблюдать за состоянием больных с нарушением свертывания крови.

В необходимости длительной терапии ибупрофеном нужно регулярно проверять показатели крови, функции печени и почек

На протяжении лечения ибупрофеном пациентам нужно обеспечивать надлежащее поступление жидкости в организм во избежание дегидратации и токсического влияния на почки. У обезвоженных пациентов имеется риск поражения почек.

Как и другие НПВП, ибупрофен может маскировать признаки инфекции.

При длительном, неправильном применении больших доз аналгетиков может возникнуть головная боль, которую нельзя лечить путем повышения дозы препарата.

Длительное и неконтролированное применение обезболивающих средств, особенно комбинация различных обезболивающих действующих веществ, может приводить к хроническому поражению почек с риском возникновения почечной недостаточности (аналгетическая нефропатия).

Сопутствующий прием алкоголя вместе с НПВП может вызвать повышение риска развития побочных реакции со стороны желудочно-кишечного тракта и нервной системы.

Сообщалось о редких тяжелых реакциях гиперчувствительности, таких как анафилактический шок. При первых признаках реакций гиперчувствительности нужно прекратить применение ибупрофена и принять соответствующие медицинские меры.

Особые предостережения.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность

Угнетение синтеза простагландинов может негативно влиять на беременность и/или эмбриональное развитие. Данные эпидемиологических исследований показали повышение риска прерывания беременности, пороков сердца и гастрошизиса после использования ингибиторов синтеза простагландинов на ранних сроках беременности. Риск связан с использованием высоких доз на протяжении длительного времени.

Исследования на животных продемонстрировали, что применение ингибиторов синтеза простагландинов вызывает повышение риска прерывания беременности и эмбриофетальной летальности. Также сообщалось о повышении случаев пороков развития, включая кардиоваскулярные, при применении ингибиторов синтеза простагландинов во время периода органогенеза.

На протяжении І и ІІ триместров беременности ибупрофен нужно принимать только тогда, когда это крайне необходимо, только по строгим показаниям с учетом соотношения польза/риск.

Если ибупрофен применяет женщина, которая хочет забеременеть или беременная на І или ІІ триместрах беременности, доза должна быть минимальной, а длительность лечения, по возможности, более короткой.

Ибупрофен противопоказано применять в ІІІ триместре беременности, поскольку применение каких-либо ингибиторов синтеза простагландинов во время ІІІ триместра может привести к:

кардиопульмональной токсичности (с преждевременным закрытием артериального протока и развитием легочной гипертензии);
почечной дисфункции, которая прогрессирует до почечной недостаточности с маловодьем; развития пороков сердца и гастрошизиса плода;
возможному удлинению продолжительности кровотечения как у матери, так и у ребенка. Эффект, связанный с ингибированием агрегации тромбоцитов, может проявиться даже на фоне приема очень низких доз препарата;
ингибированию сокращений маточной мускулатуры, которая приводит к задержке или пролонгации родов;
повышению риска прерывания беременности.

Период кормления грудью

Минимальное количество ибупрофена и продуктов его распада проникает в грудное молоко. Учитывая, что нет данных о нежелательном влиянии на ребенка, в целом нет необходимости перерывать кормление грудью на протяжении кратковременного использования рекомендуемых доз ибупрофена.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Пациентам, у которых вследствие применения препарата наблюдаются такие побочные реакции, как повышенная утомляемость, головокружение и нарушение зрения, нужно отказаться от управления автотранспортом или работы с механизмами.

Дети.

Таблетки Ирфен-200 Квиктаб не применяют детям до 12 лет в связи с высоким содержанием в них действующего вещества.

Способ применения и дозы.

Препарат нужно применять в наименьших эффективных дозах на протяжении наиболее короткого времени, достаточного для избавления от симптомов.

Детям в возрасте 12-15 лет применять по 1 таблетке в сутки. Максимальная суточная доза составляет 3 таблетки.

Взрослым и детям в возрасте от 15 лет применять по 1-2 таблетки в сутки Максимальная суточная доза составляет 6 таблеток.

Время между приемами препарата зависит от симптомов и максимальной суточной дозы и должны составлять не менее 6 часов.

Таблетки необходимо глотать целыми и запивать водой. Пациентам с повышенной чувствительностью желудка нужно принимать таблетки во время еды.

В случае необходимости применять препарат более 3 дней детям и более 4 дней взрослым или при ухудшении симптомов, нужно обратиться к врачу.

Для пациентов пожилого возраста не требуется специальной дозировки. Нужно внимательно наблюдать за состоянием пациентов относительно развития возможных побочных реакций.

Для пациентов с нарушением функции почек и печени легкой или умеренной степени тяжести не требуется коррекция дозы.

Передозировка.

Применение препарата в дозе более 200 мг/кг может стать причиной появления симптомов интоксикации.

Симптомы передозировки могут включать головную боль, сонливость, головокружение, шум в ушах, потерю сознания, тошноту, рвоту, абдоминальную боль, диарею. Также возможны желудочно-кишечные кровотечения, функциональные нарушения со стороны почек и печени. При более тяжелом отравлении могут возникать токсические поражения центральной нервной системы, которые проявляются в виде сонливости, нистагма, нарушения зрения, иногда – возбужденного состояния и дезориентации или комы. Иногда у пациентов наблюдаются судороги. При тяжелом отравлении может возникать гиперкалиемия и метаболический ацидоз, острая почечная недостаточность, поражение печени, артериальная гипотензия, дыхательная недостаточность и цианоз. У больных с бронхиальной астмой может наблюдаться обострение течения астмы.

Лечение должно быть симптоматическим и поддерживающим, а также включать обеспечение проходимости дыхательных путей и наблюдение показателей жизненно-важных функций до нормализации состояния. Рекомендуется пероральное применение активированного угля или промывание желудка в течение 1 часа после применения потенциально токсической дозы препарата. Если ибупрофен уже всосался в организм, можно вводить щелочные вещества для ускорения выведения кислотного ибупрофена с мочой.

Побочные эффекты.

Инфекции и инвазии: обострение инфекционных воспалений (некротизирующий фасциит), которые ассоциируют с применением НПВП.

Если возникают признаки инфекции или ухудшается состояние на протяжении применения ибупрофена, необходимо немедленно обратиться к врачу. Нужно рассмотреть вопрос о назначении антибиотикотерапии.

У пациентов с существующими аутоимунными заболеваниями (системная красная волчанка, смешанное заболевание соединительной ткани) возможно развитие асептического менингита, который включает такие симптомы как ригидность затылочных мышц, головная боль, тошнота, рвота, лихорадка или дезориентация.

Со стороны системы крови и лимфатической системы: нарушение гемопоэза, такие как анемия, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, эозинофилия, снижение гематокрита и уровня гемоглобина. Первыми признаками является высокая температура, боль в горле, язвы в ротовой полости, гриппоподобные симптомы, тяжелая форма истощения, носовое кровотечение, кожные кровоизлияния. В таких случаях нужно немедленно прекратить применение препарата и обратиться к врачу.

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (в том числе крапивница, сыпь, зуд), бронхиальная астма (иногда со снижением артериального давления), тяжелые реакции гиперчувствительности, такие как анафилаксия и отек Квинке (отек лица, языка и гортани с сужением дыхательных путей, диспноэ, тахикардия и гипотензия, вплоть до шока, угрожающего жизни). В случае возникновения таких симптомов (могут появиться даже при первом использовании ибупрофена) нужно немедленно обратиться к врачу.

Психические нарушения: психотические реакции, депрессия, тревога, спутанность сознания.

Со стороны нервной системы: головная боль, асептический менингит, головокружение, раздражительность, нервозность, бессонница, сонливость, психомоторное возбуждение, эмоциональная нестабильность, судороги, повышенная утомляемость.

Со стороны органов зрения: нарушение зрения, нечеткость зрения, изменение восприятия цветов, токсическая амблиопия.

Со стороны органов слуха: звон в ушах.

Со стороны дыхательной системы: бронхиальная астма, бронхоспазм, затрудненное дыхание.

Со стороны сердечнососудистой системы: цереброваскулярное осложнение, ощущение сердцебиения, отек, тахикардия, васкулит, сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, артериальная гипотензия, артериальная гипертензия.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: диспепсия, расстройство желудка, изжога, боль в животе, тошнота, рвота, метеоризм, диарея, запор, незначительное желудочно-кишечное кровотечение, которое может стать причиной анемии в некоторых случаях, пептическая язва, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, мелена, рвота с примесями крови, которая иногда заканчивается летально, особенно у пациентов пожилого возраста, язвенный стоматит, гастрит, обострение колита или болезни Крона, эзофагит, панкреатит, образование кишечных, диафрагмоподобных стриктур.

При появлении сильной боли в верхней половине живота, мелене, рвоте с примесями крови пациенту нужно немедленно прекратить применение препарата и обратиться к врачу.

Со стороны гепатобилиарной системы: нарушение функции печени, поражение печени, особенно при длительном применении, в виде острого гепатита, желтухи, дуоденита, гепаторенального синдрома, гепатонекроза, печеночной недостаточности.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: высыпания, шелушение кожи, алопеция, фотосенсибилизация, буллезные кожные реакции, такие как синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), мультиформная эритема, тяжелые инфекции кожи с поражением мягких тканей могут возникнуть при имеющейся ветряной оспе.

Со стороны почек и мочевыводящих путей отеки (признаки могут указывать на заболевание со стороны почек, которая может иногда включать почечную недостаточность), поражение почечной ткани (папиллярный некроз), повышение концентрации мочевой кислоты в крови, интерстициальный нефрит, включая острую почечную недостаточность. В таком случае нужно немедленно прекратить применение препарата и обратиться к врачу.

Прочее: сухость слизистых оболочек глаз и полости рта, ринит.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Не рекомендуемые комбинации

Другие НПВП/аналгетики: повышение риска желудочно-кишечной язвы и кровотечения. Имеются ограниченные данные о возможном угнетении эффективности низких доз аспирина на агрегацию тромбоцитов, если ибупрофен принимать параллельно.

Ацетилсалициловая кислота

Вообщем одновременное применение ибупрофена и ацетилсалициловой кислоты не рекомендуется поскольку возможно усиление побочных эффектов.

Сообщалось, что при одновременном применении низких доз ацетилсалициловой кислоты и ибупрофена, последний может конкурентно угнетать влияние ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов. Хотя возможность экстраполяции этих данных на клиническую ситуацию является неопределнной, не следует исключать возможность снижения кардиопротекторного эффекта низких доз ацетилсалициловой кислоты при регулярном и длительном применении ибупрофена. Считается, что случайное применение ибупрофена не имеет клинического значения.

Нужно применять с осторожностью

Глюкокортикоиды: возможны побочные эффекты со стороны пищеварительные тракта, повышение риска возникновения желудочно-кишечных кровотечений и язвы.

Антигипертензивные, мочегонные средства, ингибиторы АПФ и антагонисты ангиотензина II: НПВП могут снижать лекарственный эффект мочегонных и антигипертензивных средств. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например дегидратированных пациентов или пациентов пожилого возраста с нарушением функции почек) одновременное применение ингибиторов АПФ или антагонистов ангиотензина II и агентов, которые угнетают циклооксигеназу может обусловить последующее ухудшение функции почек, включая возможность развития острой почечной недостаточности,обычно обратимой. Таким образом указанные выше комбинации лекарственных средств следует применять с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста.

Пациенты должны иметь достаточный уровень гидратации. Также следует помнить о необходимости внимательно контролировать функцию почек после начала комбинированной терапии и в период лечения. Риск почечных нарушений, таких как гиперкалиемия может возростать. Одновременное применение ибупрофена и калий-сохраняющих диуретиков может привести к гиперкалиемии.

В редких случаях мочегонные средства в комбинации с НПВП могут повышать риск возникновения нефротоксичности.

Пробенецид, сульфинпиразон: задерживают выведение ибупрофена; пробенецид и сульфинпиразон ослабляют эффективность выведения мочевой кислоты.

Пероральные антикоагулянты: НПВП, такие как варфарин, могут усиливать действие антикоагулянтов. Не рекомендуется одновременное применение.

Антитромбоцитарные и селективные ингибиторы серотонина: могут повышать риск желудочно-кишечных кровотечений.

Аминогликозиды: НПВП могут снижать выведение аминогликозидов.

Пероральные антидиабетические средства: как и с другими НПВП, эффективность пероральных противодиабетических средств (сульфонилмочевины) может усиливаться за счет ибупрофена и, следовательно, повышать риск возникновения гипогликемии. Вследствие этого нужно регулярно контролировать уровень сахара в крови и соответственно корректировать дозу противодиабетического препарата.

Гистамини Н 2-антагонисты: нет клинически достоверных взаимосвязей, которые бы демонстрировали взаимодействие ибупрофена и циметидина или ранитидина.

Дигоксин, фенитоин, литий: концентрация этих веществ в плазме крови может повышаться.

Метотрексат: возможно повышение концентрации метотрексата в плазме крови.

Баклофен: возможно повышение концентрации баклофена в плазме крови.

Циклоспорини: возможно усиление нефротоксичности.

Экстракты растений: гинко билоба в сочетании с НПВП потенциально может повышать риск кровотечений.

Мифепристон: НПВП нельзя применять ранее, чем через 8-12 суток после применения мифепристона, поскольку они снижают его эффективность.

Хинолоновые антибиотики: пациенты, принимающие НПВП и хинолоны, имеют повышенный риск развития судорог.

Такролимус: возможно повышение риска нефротоксичности при одновременном применении НПВП и такролимуса.

Зидовудин: повышение риска гематологической токсичности. Если НПВП принимать вместе с зидовудином, существует вероятность повышения риска гемартроза и гематомы у ВИЛ-инфицированных пациентов.

Вмешательство в диагностические методы: повышение в сыворотке крови азота мочевины, трансаминазы и щелочной фосфатазы, снижение гемоглобина и значения гематокрита. Снижает концентрацию кальция в крови. Тормозит концентрацию тромбоцитов и удлиняет длительность кровотечения.

Срок годности. 5 лет.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте. Хранить при температуре не выше 25 °С.

Упаковка.

Упаковки по 10 таблеток, покрытых пленочной оболочкой, в ПВХ/ПВДХ/алюминиевом блистере. По 1 или по 2 блистера в коробке из картона.

Категория отпуска. Без рецепта.

ИБУПРОФЕН

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.

В аптеке бывают лекарства-аналоги.

Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.

Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.

Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.

Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы аптеки

Список отзывов пуст

Добавить отзыв

Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов