ГЛЮКОЗА 5% р-р инф. 5 % бутылка 200 мл

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Dextrose; D-(+)-глюкопіраноза;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або злегка жовтувата, прозора рідина;

Склад: 1 мл розчину містить глюкози (в перерахуванні на глюкозу безводну) 0,4 г;

Допоміжні речовини: 0,1М розчин кислоти хлористоводневої (до рН 3,0-4,0), натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Розчини для внутрішньовенного введення. Вуглеводи. ATC B05B A03.

Фармакологічні властивості. Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енерговитрат. При введенні у вену гіпертонічних розчинів підвищується внутрішньосудинний осмотичний тиск, посилюється надходження рідини із тканин у кров, прискорюються процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція печінки, посилюється скорочувальна діяльність серцевого м’яза, розширюються судини, зростає діурез. При введенні гіпертонічного розчину глюкози посилюються окислювально-відновні процеси, активується відкладення глікогену в печінці.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення глюкоза з током крові надходить до органів і тканин, де включається в процеси метаболізму. Запаси глюкози відкладаються в клітинах багатьох тканин у вигляді глікогену. Вступаючи в процес гліколізу глюкоза метаболізується до пірувату або лактату, в аеробних умовах піруват повністю метаболізується до вуглекислого газу і води з утворенням енергії у формі АТФ. Кінцеві продукти повного окислення глюкози виділяються легенями (вуглекислий газ) і нирками (вода).

Показання для застосування. Гіпоглікемія, інфекційні захворювання, захворювання печінки, токсикоінфекції та інші токсичні стани, лікування шоку і колапсу. Глюкози розчин застосовують також для розведення різних лікарських засобів при введенні у вену (сумісних з Глюкозою); як компонент парентерального харчування.

Спосіб застосування та дози. Глюкози розчин 40 % вводять внутрішньовенно (дуже повільно), по 20-40-50 мл на введення. При необхідності вводять краплинно, зі швидкістю до 30 крапель на хвилину, до 300 мл на добу (6 г глюкози на 1 кг маси тіла).

Для застосування як компонента парентерального харчування Глюкози розчин 40% змішують з Глюкози розчином 5 % або збалансованим сольовим розчином до досягнення 10% концентрації і проводять інфузію даного розчину.

Побічна дія. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток флебіту. Можливий розвиток іонного (електролітного) дисбалансу.

Протипоказання. Цукровий діабет і різні стани, що супроводжуються гіперглікемією.

Передозування. При передозуванні препарату розвивається гіперглікемія, глюкозурія, підвищення осмотичного тиску крові (аж до розвитку гіперглікемічної гіперосмотичної коми), гіпергідратація і порушення електролітної рівноваги. В цьому разі препарат відміняють і призначають інсулін із розрахунку 1 ОД на кожні 0,45–0,9 ммоль глюкози крові до досягнення рівня 9 ммоль/л. Рівень глюкози крові слід знижувати поступово. Одночасно з призначенням інсуліну проводять інфузію збалансованих сольових розчинів.

Особливості застосування. Препарат слід застосовувати під контролем рівня цукру в крові та рівня електролітів. Не рекомендується призначати Глюкози розчин в гострий період тяжкої черепномозкової травми, при гострому порушенні мозкового кровообігу, тому що препарат може збільшувати пошкодження структур мозку і погіршувати перебіг захворювання (крім випадку корекції гіпоглікемії).

При гіпокаліємії введення Глюкози розчину необхідно поєднувати одночасно з корекцією дефіциту калію (через небезпеку посилення гіпокаліємії); при гіпотонічній дегідратації – одночасно із введенням гіпертонічних сольових розчинів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. В зв’язку з тим, що глюкоза являє собою достатньо сильний окислювач, її не слід вводити в одному шприці з гексаметилентетраміном. Глюкози розчин не рекомендується змішувати в одному шприці з лужними розчинами: із загальними анестетиками та снодійними (знижується їх активність), розчинами алкалоїдів (відбувається їх розпад). Глюкоза також послаблює дію аналгетиків, адреноміметиків, інактивує стрептоміцин, знижує ефективність ністатину.

Для кращого засвоєння глюкози при нормоглікемічних станах введення препарату бажано поєднувати із призначенням 4–8 ОД інсуліну короткої дії (підшкірно).

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище +25°С.

Термін зберігання 5 років.