ФЛУКОНАЗОЛ р-р инф. 200 мг фл. 100 мл

 

діюча речовина: fluconazole;

100 мл розчину містять флуконазолу 200 мг;

допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Протигрибкові засоби для системного застосування.

Код АТС J02A C01.

Показання

Інфекції, спричинені кандидами, в тому числі генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазійної кандидозної інфекції; кандидоз слизових оболонок, у тому числі порожнини рота та глотки, стравоходу.

Криптококовий менінгіт і криптококова інфекція іншої локалізації; профілактика грибкових інфекцій у пацієнтів, які отримують цитостатичну або променеву терапію.

Протипоказання

Підвищена чутливість до флуконазолу та допоміжних речовин або до азольних сполук, близьких до нього за хімічною структурою.

Одночасне застосування терфенадину хворими, які отримують терапію флуконазолом у дозі 400 мг на добу і більше; одночасне застосування флуконазолу та цизаприду.

Вагітність і період годування груддю.

Спосіб застосування та дози

Добова доза флуконазолу залежить від природи та тяжкості фунгальної інфекції. Лікування інфекцій, при яких необхідне багаторазове застосування препарату, має тривати до досягнення клініко-лабораторного ефекту (зникнення проявів активної грибкової інфекції). Недостатня тривалість лікування може призвести до відновлення активного інфекційного процесу. Пацієнти, хворі на СНІД та криптококовий менінгіт або з рецидивуючим орофарингеальним кандидозом, зазвичай потребують підтримуючої терапії для запобігання рецидиву. Терапія може бути розпочата до отримання результатів культурального або інших лабораторних досліджень, а при їх отриманні додаються й антимікробні препарати.

Дорослі

При криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях інших локалізацій у перший день призначають 400 мг парентерально, а потім продовжують лікування, застосовуючи дози від 200 до 400 мг один раз на добу. Тривалість терапії криптококової інфекції залежить від клінічної та мікотичної відповіді, але зазвичай становить щонайменше 6-8 тижнів при криптококовому менінгіті.

 

З метою профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинного лікування терапію флуконазолом у дозі 200 мг/добу парентерально можна продовжувати протягом тривалого часу.

 

При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших формах інвазійної кандидозної інфекції доза, як правило, становить 400 мг у першу добу, а далі – по 200 мг/добу парентерально. Залежно від ступеня вираженості клінічного ефекту дозу можна збільшити до 400 мг/добу парентерально. Тривалість терапії залежить від клінічного ефекту.

За наявності високого ризику генералізованої інфекції (наприклад, у хворих з очікуваною, вираженою або довготривалою нейтропенією) рекомендована доза становить 400 мг один раз на добу. Флуконазол призначають за кілька днів до очікуваного розвитку нейтропенії; після того, як кількість нейтрофілів підвищується понад 1000 в 1 мм3, лікування продовжують ще протягом 7 діб.

 

При орофарингеальному кандидозі звичайна доза становить від 50 до 100 мг один раз на добу, застосовують парентерально протягом 7-14 днів. За потреби терапія може бути значно продовжена у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунної функції.

 

При атрофічному кандидозі порожнини рота, пов’язаному із зубними протезами, звичайна доза становить 50 мг один раз на добу, застосовують протягом 14 днів, одночасно застосовуючи місцеві антисептичні засоби для протезу. При кандидозному езофагіті звичайна ефективна доза становить від 50 до 100 мг на добу, протягом 14- 30 днів.

Для запобігання рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД після повного курсу основної терапії флуконазол можна призначати в дозі 150 мг один раз на тиждень.

 

Тривалість терапії дітей, як і при відповідних інфекціях у дорослих, залежить від клінічного та антимікотичного ефекту.

Дітям препарат не слід застосовувати в добовій дозі, що перевищує таку для дорослих. Флуконазол застосовують щодня один раз на добу.

При кандидозі слизових оболонок рекомендована доза становить 3 мг/кг/добу. У перший день може бути призначена ударна доза − 6 мг/кг/добу − з метою швидшого досягнення постійних рівноважних концентрацій.

 

Для лікування генералізованого кандидозу та криптококової інфекції рекомендована доза становить 6-12 мг/кг/добу, залежно від тяжкості захворювання.

Для профілактики грибкових інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом, у яких ризик розвитку інфекції пов’язаний із нейтропенією, що розвивається внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії, флуконазол призначають по 3-12 мг/кг/добу, залежно від вираженості та тривалості індукованої нейтропенії.

 

У немовлят флуконазол виводиться з організму повільніше. У перші 2 тижні життя флуконазол призначають у такій самій дозі (з розрахунку на 1 кг маси тіла), що й більш старшим дітям, але з інтервалами по 72 години. Дітям віком 3-4 тижні таку ж саму дозу вводять через 48 годин.

 

Якщо не виявлено порушення функції нирок, слід рекомендувати звичайний режим дозування. Для пацієнтів з порушеною нирковою функцією (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) режим дозування повинен відповідати наведеному нижче.

 

Флуконазол виводиться, в основному, із сечею у незміненому вигляді. При одноразовому застосуванні змінювати дозу не потрібно. Хворим (включаючи дітей) з порушенням функції нирок при багаторазовому застосуванні препарату потрібно спочатку ввести ударну дозу, яка становить від 50 до 400 мг.

Після введення ударної дози добову дозу (залежно від показань) визначають за таблицею.

 

Таблиця

Кліренс креатиніну	Відсоток рекомендованої дози
>50	100%
≤50 (без діалізу)	50%
Хворі, які регулярно перебувають на діалізі	100% після кожного сеансу діалізу

 

Флуконазол вводять внутрішньовенно шляхом інфузії зі швидкістю не більше 10 мл/хв.

При переведенні з внутрішньовенного застосування на пероральний прийом або навпаки немає необхідності змінювати добову дозу.

Побічні реакції

З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, порушення смаку.

З боку травного тракту: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, порушення травлення, блювання.

З боку печінки/жовчовидільної системи: токсичні ураження печінки, включаючи поодинокі летальні випадки, підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну, аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ), печінкова недостатність, гепатит, гепатоцелюлярний некроз, жовтяниця.

З боку шкіри та її придатків: висипання, алопеція, ексфоліативні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Кровотворна та лімфатична системи: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілаксія, включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя та свербіж шкіри, кропив’янка.

Метаболічні процеси/особливості харчування: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіпокаліємія.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует».

 

У деяких пацієнтів, особливо у тяжкохворих (СНІД або рак), при лікуванні флуконазолом спостерігалися зміни показників крові, функцій нирок та печінки, однак клінічні прояви цих змін та їх зв’язок із застосуванням розчину флуконазолу не були встановлені.

Передозування

Проявляється галюцинаціями та параноїдальною поведінкою. У випадку передозування може бути доцільним симптоматичне лікування (з підтримуючими заходами і промиванням шлунка за потреби).

 

Флуконазол виводиться із сечею, тому форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу протягом 3 годин знижує рівень Флуконазолу в плазмі крові приблизно на 50 %.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Під час вагітності застосування препарату можливе тільки за наявності тяжких форм грибкових інфекцій або форм, що загрожують життю, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування препарату під час лактації слід припинити годування груддю.

Діти

Перші 2 тижні життя флуконазол призначають у такій самій дозі (з розрахунку на 1 кг маси тіла), що й дітям більш старшого віку, але з інтервалами по 72 години. Дітям віком 3-4 тижні таку ж саму дозу вводять з інтервалами по 48 годин.

Особливості застосування

У поодиноких випадках застосування флуконазолу супроводжувалось токсичними ураженнями печінки, у тому числі з летальними наслідками (головним чином, вони спостерігались у хворих із тяжкими супутніми захворюваннями).

 

У разі виникнення гепатотоксичних ефектів, пов’язаних із прийомом флуконазолу, не відзначено їх явної залежності від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу, як правило, була оборотною, ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати за хворими, в яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки, з метою виявлення ознак більш тяжкого ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов’язані з флуконазолом, препарат необхідно відмінити.

 

Під час лікування флуконазолом у хворих дуже рідко зустрічались ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до тяжких шкірних реакцій через застосування великої кількості ліків.

 

Якщо у хворого з поверхневою грибковою інфекцією з’являється висипання, яке можна пов’язати з флуконазолом, препарат слід відмінити.

За хворими з інвазивними/системними грибковими інфекціями при появі висипань необхідно пильно спостерігати і відмінити флуконазол при появі бульозних уражень або мультиформної еритеми.

 

Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які отримують одночасно флуконазол у дозі менше 400 мг на добу разом із терфенадином.

У поодиноких випадках повідомлялося про анафілаксію.

 

Деякі азоли, включаючи флуконазол, мають зв’язок з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі.

 

Були виявлені поодинокі випадки подовження QT-інтервалу і тріпотіння шлуночків у пацієнтів, які застосовують флуконазол. Ці повідомлення містили дані щодо тяжкохворих пацієнтів за наявності численних факторів ризику: органічні захворювання серця, порушення електролітного обміну та необхідність терапії супутніх захворювань, які могли сприяти виникненню даних порушень.

 

Флуконазол слід призначати з обережністю пацієнтам із даними потенційно проаритмічними станами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
Вплив на швидкість психомоторних реакцій при застосуванні флуконазолу малоймовірний. Але, враховуючи побічні реакції (запаморочення), слід бути обережними при керуванні автотранспортом та роботі, яка потребує підвищеної концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Антикоагулянти

Були повідомлення про кровотечі (утворення гематом, кровотеча з носа, шлунково-кишкові кровотечі, гематурія та мелена), пов’язані зі збільшенням протромбінового часу у пацієнтів, які застосовували флуконазол одночасно з варфарином. Потрібен пильний контроль за протромбіновим часом у хворих, котрі застосовують кумаринові антикоагулянти.

 

Одночасний разовий пероральний прийом азитроміцину у дозі 1200 мг і флуконазолу у дозі 800 мг не призвів до жодних значущих фармакокінетичних взаємодій між флуконазолом і азитроміцином. Не виявлено значущого впливу на фармакокінетику при взаємодії флуконазолу та азитроміцину.

 

При застосуванні внутрішньо мідазоламу застосування флуконазолу призводить до значного підвищення концентрації першого і до виникнення небажаних психомоторних реакцій.

Цей ефект мідазоламу більш виражений при прийомі флуконазолу в капсулах, ніж при внутрішньовенному введенні.

Якщо пацієнту, який лікується флуконазолом, необхідно призначити бензодіазепін, дозу останнього слід зменшити, а за пацієнтом встановити пильне спостереження.

 

При одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду описані поодинокі випадки небажаних реакцій з боку серця, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует». Одночасне застосування 200 мг флуконазолу один раз на добу і 20 мг цизаприду чотири рази на добу призводило до значного зростання концентрації цизаприду в плазмі крові і подовження інтервалу QT.

Пацієнтам, котрі отримують флуконазол, призначення цизаприду протипоказане.

 

При лікуванні флуконазолом рекомендується визначати концентрацію циклоспорину в крові.

Гідрохлортіазид

Багаторазове застосування гідрохлортіазиду призводило до підвищення концентрації першого в плазмі на 40 %. Вплив на цей показник не потребує зміни в дозуванні флуконазолу у пацієнтів, які застосовують діуретики, але лікарі не повинні забувати про можливу взаємодію.

Пероральні контрацептиви

При введенні 50 мг флуконазолу не було помічено ніякого суттєвого впливу на рівні гормонів, тоді як при застосуванні 200 мг/добу спостерігалося збільшення площі під кривою концентрація−час (АUС) етинілестрадіолу на 40 % і левоноргестролу на 24 %.

При застосуванні флуконазолу у дозі 300 мг один раз на тиждень АUС етинілестрадіолу і норетиндрону була більшою відповідно на 24 % і на 13 %. Негативний вплив внаслідок багаторазового застосування флуконазолу на ефективність комбінованих пероральних контрацептивів малоймовірний.

Фенітоїн

Одночасне застосування флуконазолу і фенітоїну може супроводжуватися підвищенням концентрації фенітоїну до клінічно значущого ступеня.

Якщо необхідне сумісне застосування двох препаратів, потрібен моніторинг рівня фенітоїну та підбір його дози для забезпечення терапевтичної концентрації в сироватці крові.

Рифабутин

Повідомлялося про взаємодію флуконазолу та рифабутину, результатом якої було підвищення сироваткових рівнів останнього.

При одночасному лікуванні флуконазолом та рифабутином описані випадки увеїту.

Слід пильно спостерігати за хворими, які застосовують рифабутин та флуконазол одночасно.

Рифампіцин

Одночасне застосування флуконазолу і рифампіцину призвело до зменшення АUС на 25 % і тривалості періоду напіввиведення флуконазолу на 20 %.

У хворих, які отримують одночасно рифампіцин і флуконазол, необхідно розглянути доцільність збільшення дози останнього.

Препарати сульфонілсечовини

Флуконазол при одночасному прийомі подовжував період напіввиведення пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду).

Флуконазол та пероральні сульфонілсечовинні препарати можна призначати сумісно хворим на цукровий діабет, але при цьому треба зважати на можливий розвиток гіпоглікемії.

Такролімус

Надходили повідомлення про взаємодію флуконазолу і такролімусу, внаслідок якої відбувалося підвищення сироваткових рівнів останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу і такролімусу описано випадки підвищення нефротоксичності.

Слід ретельно наглядати за хворими, котрі отримують такролімус і флуконазол одночасно.

 

Одночасне призначення флуконазолу в дозах 400 мг на добу і більше з терфенадином протипоказано.

Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу в поєднанні з терфенадином необхідно проводити під пильним контролем.

Теофілін

Прийом флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів призвів до зниження середньої швидкості кліренсу теофіліну з плазми на 18 %.

При лікуванні флуконазолом хворих, які застосовують теофілін у високих дозах, або хворих з підвищеним ризиком токсичної дії теофіліну необхідно спостерігати за симптомами передозування теофіліну; при їх появі терапію потрібно змінити належним чином.

Зидовудин

Виявлено підвищення рівнів зидовудину, які були пов’язані зі зниженням перетворення останнього на його основний метаболіт. За хворими, які застосовують таку комбінацію, необхідно спостерігати з метою виявлення побічної дії зидовудину.

 

Введення флуконазолу пацієнтам, які одночасно затосовують астемізол або інші препарати, що метаболізуються системою цитохрому P450, може супроводжуватися підвищенням концентрацій цих препаратів у сироватці крові. За відсутності достовірної інформації слід діяти обережно під час одночасного призначення флуконазолу. За пацієнтами потрібно пильно спостерігати.

Відомості щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилися, тому необхідно зважити на можливість виникнення реакцій.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Флуконазол належить до протигрибкових засобів класу триазольних сполук. Чинить виражену протигрибкову дію, специфічно інгібує синтез грибкових стеролів. Специфічно діє на грибкові ферменти, залежні від цитохрому Р450. Активний щодо різних штамів Candida spp., включаючи генералізований кандидоз із пригніченням імунітету; Cruptococcus neoformans; включаючи внутрішньочерепні інфекції.

 

Фармакокінетика. Максимальна концентрація Флуконазолу в плазмі крові (після внутрішньовенного краплинного введення натщесерце) досягається через 0,5-1,5 години. З білками плазми крові зв’язується 11-12 % флуконазолу. У спинномозковій рідині концентрація флуконазолу досягає 80 % рівня концентрації в плазмі крові.

Період напіввиведення препарату становить близько 30 годин, виводиться із сечею, причому 80 % - в незміненому вигляді. Виводиться, в основному, нирками; майже 80 % застосованої дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Кліренс Флуконазолу прямо пропорційний кліренсу креатиніну.

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий, безбарвний або світло-жовтого кольору розчин.

Несумісність

При введенні препарат не змішувати з іншими ін’єкційними розчинами.

Термін придатності

3 роки з дати виготовлення «in bulk».

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі 10 - 25 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 100 мл (200 мг) у флаконі. По 1 флакону в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «ЛЮМ’ЄР ФАРМА».

Місцезнаходження

Україна, 04073, м. Київ, пр-т Московський, 13.