діюча речовина: вортіоксетин;

1 вкрита плівковою оболонкою таблетка містить 5 мг або 10 мг вортіоксетину у вигляді вортіоксетину гідроброміду;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171); таблетки 5 мг: заліза оксид червоний (Е 172); таблетки 10 мг: заліза оксид жовтий (Е 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

таблетки 5 мг: рожеві, краплевидної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із символами «TL» з одного боку та «5» – з іншого;
таблетки 10 мг: жовті, краплевидної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із символами «TL» з одного боку та «10» – з іншого.

 

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТХ N06A X26.

 

Механізм дії вортіоксетину, як вважають, пов'язаний з його мультимодальною активністю, яка є поєднанням двох фармакологічних механізмів: прямої модуляції активності рецепторів та інгібування транспортера серотоніну (5-НТ). Доклінічні дані показують, що вортіоксетин є антагоністом 5-НТ₃, 5-HT₇ і 5-HT_1D рецепторів, частковим агоністом 5-HT_1B рецепторів, агоністом 5-HT_1A рецепторів та інгібітором 5-HT транспортера, викликає модуляцію нейротрансмісії в декількох системах, в тому числі серотоніну, норадреналіну, дофаміну, гістаміну, ацетилхоліну, ГАМК та глутамату. Така мультимодальна активність, як вважають, забезпечує антидепресивні та анксіолітичні ефекти, а також поліпшення когнітивної функції, навчання та пам'яті  в умовах доклінічних досліджень вортіоксетину. Крім того, доклінічні дослідження вказують, що вортіоксетин не викликає сексуальної дисфункції. Точний внесок кожної складової цього механізму у спостережуваний фармакодинамічний профіль залишається неясним, тому слід застосовувати увагу при екстраполяції доклінічних даних безпосередньо на людину.

Встановлено, що захоплення транспортера серотоніну різними добовими дозами вортіоксетину становило приблизно 50 % – дозою 5 мг, 65 % – дозою 10 мг і понад 80 % – дозою 20 мг. Вортіоксетин клінічно показав антидепресивну дію при захопленні транспортера 5-НТ на 50 %.

Ефективність вортіоксетину зростає зі збільшенням дози. Крім того вортіоксетин у межах доз 5-20 мг на добу продемонстрував ефективність у широкому діапазоні депресивних (за шкалою MADRS) і тривожних (за шкалою HAM-А) симптомів депресії.

Тривалість антидепресивного ефекту була продемонстрована у дослідженні профілактики рецидивів, в якому в два рази вищий ризик рецидиву був визначений в групі плацебо, ніж у групі вортіоксетину.

У діапазоні доз вортіоксетину від 5 до 20 мг на добу ефективність і переносимість у літніх людей відповідала результатам досліджень у дорослого населення.

Антидепресантна ефективність була також продемонстрована у хворих з тяжкою депресією (≥ 30 балів MADRS) і у депресивних пацієнтів з високим рівнем тривожних симптомів (≥ 20 балів HAM-А) у короткострокових дослідженнях, включаючи дослідження у пацієнтів літнього віку, і довгострокових дослідженнях профілактики рецидивів.

У порівняльному дослідженні гнучких доз у пацієнтів з депресією після неадекватної відповіді на лікування існуючого епізоду СІЗЗС/СІЗЗН вортіоксетин у добовій дозі 10-20 мг був статистично значно ефективнішим ніж агомелатин у добовій дозі 25-50 мг (за шкалою MADRS), клінічне значення було доведено за шкалами CGI-I і SDS.

У ході досліджень впливу лікарського засобу на когнітивні процеси виявилося, що ефект вортіоксетину головним чином обумовлений прямим впливом на когнітивну функцію, аніж непрямим впливом через поліпшення симптомів депресії.

Вортіоксетин перевершував плацебо за показниками оцінки якості життя, клінічно значно поліпшував загальний стан здоров'я (за шкалою EQ-5D) та показники загального функціонування (за шкалою SDS – робота, соціальне та сімейне життя) порівняно з плацебо або активним засобом порівняння (агомелатином). Більш того, кращі ефекти порівняно з плацебо відносно якості життя зберігалися протягом довгострокового дослідження профілактики рецидиву.

Безпека і переносимість вортіоксетину оцінювалися у коротко- і довгострокових дослідженнях для доз 5-20 мг на добу.

Вортіоксетин не збільшував частоти безсоння або сонливості порівняно з плацебо.

У систематичному оцінюванні потенційних симптомів відміни не було виявлено клінічно значимої різниці між вортіоксетином та плацебо за частотою та характером симптомів відміни ані після короткострокового (6-12 тижнів), ані після довгострокового (24-64 тижні) періоду лікування.

У ході клінічних досліджень вортіоксетину частота повідомлень про небажані сексуальні реакції була низькою та подібною до плацебо, показники частоти сексуальної дисфункції, пов'язаної з терапією, і загальні оцінки за шкалою ASEX не мали клінічно значущої різниці з плацебо відносно симптомів сексуальної дисфункції при застосуванні рекомендованої дози вортіоксетину, але вищі дози були пов'язані з чисельним зростанням випадків дисфункції.

У ході клінічних досліджень подібно до плацебо вортіоксетин не впливав на масу тіла, частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск.

Клінічно значущих змін в оцінках функції печінки та нирок у ході клінічних досліджень не було.

Вортіоксетин не проявляв будь-якого клінічно значущого впливу на параметри ЕКГ, включаючи QT-, QTc-, PR- і QRS-інтервали, у пацієнтів з великим депресивним розладом. У ретельному дослідженні QTc серед здорових добровольців при застосуванні доз до 40 мг на добу потенціалу до подовження QTc інтервалу не спостерігали.

Клінічні дослідження серед пацієнтів дитячого віку не проводилися, отже, безпека й ефективність препарату Брінтеллікс для пацієнтів віком до 18 років не були встановлені.

Фармакокінетика.
Абсорбція
Вортіоксетин повільно, але добре всмоктується після прийому внутрішньо і пік концентрації в плазмі крові досягається протягом 7-11 годин. Після багаторазового прийому 5, 10 або 20 мг на добу спостерігалося середнє значення C_max 9-33 нг/мл. Абсолютна біодоступність становить 75 %. Вплив прийому їжі на фармакокінетику не спостерігався.

Розподіл
Середній об'єм розподілу (V_ss) становить 2600 л, що вказує на об'ємний позасудинний розподіл.
Вортіоксетин сильно зв'язується з білками плазми (98-99 %) і зв'язування, як видається, не залежить від концентрації вортіоксетину в плазмі.

Біотрансформація
Вортіоксетин широко метаболізується в печінці, головним чином шляхом окислення і подальшої кон'югації глюкуроновою кислотою.

In vitro ізоферменти цитохрому P450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 і CYP2B6 беруть участь у метаболізмі вортіоксетину. Інгібуючого або індукуючого впливу вортіоксетину in vitro на ізоферменти CYP CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5 не спостерігалося. Вортіоксетин є слабким P-gp субстратом та інгібітором.

Основний метаболіт вортіоксетину є фармакологічно неактивним.

Елімінація
Середній період напіввиведення – 66 годин. Приблизно 2/3 неактивного метаболіту вортіоксетину виводиться із сечею і близько 1/3 – з фекаліями. Тільки незначна кількість вортіоксетину виводиться з калом. Стійка концентрація в плазмі досягається приблизно через 2 тижні.

Лінійність/нелінійність
Фармакокінетика лінійна і не залежить від часу в діапазоні вивчених доз (2,5-60 мг на добу). Відповідно до періоду напіврозпаду індекс накопичення становить від 5 до 6 на основі   AUC_0-24 після кількох прийомів доз від 5 до 20 мг на добу.

У літніх здорових добровольців (віком ≥ 65 років, n=20) вплив вортіоксетину збільшувався на 27 % (C_max і AUC) порівняно з молодими здоровими добровольцями контрольної групи (віком ≤ 45 років) після кількох прийомів 10 мг на добу. Корекція дози не потрібна.

Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину ниркова недостатність (за формулою Кокрофта-Голта, легка, середня або тяжка, n=8 в групі) викликала незначне збільшення експозиції (до 30 %) порівняно з такою у контрольній групі здорових добровольців. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності лише невелика фракція вортіоксетину була втрачена під час процесу діалізу (AUC і C_max на 13 % і 27 % нижче; n=8) після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину. Корекція дози не потрібна.

Після одноразового прийому 10 мг вортіоксетину впливу легкої або помірної печінковою недостатності (Child-Pugh, критерії А і В; n=8 у кожній групі) на фармакокінетику вортіоксетину не спостерігалося (зміни AUC становили менше 10 %). Корекція дози не потрібна. Вортіоксетин не досліджувався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і слід проявляти обережність при призначенні цим пацієнтам.

У слабких метаболізаторів CYP2D6 концентрація вортіоксетину в плазмі крові була приблизно в два рази вищою, ніж у екстенсивних метаболізаторів. У присутності потужних CYP3A4/2C9-інгібіторів вплив потенційно може бути вищим. Корекція дози може бути потрібною, як і для всіх пацієнтів, залежно від  індивідуальної реакції.

 

Лікування великого депресивного розладу у дорослих.

 

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої складової препарату.

Одночасне застосування з неселективними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або селективними інгібіторами МАО-А.

 

Вортіоксетин метаболізується в печінці головним чином шляхом окислення і подальшої кон'югації глюкуроновою  кислотою. In vitro у метаболізмі вортіоксетину беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2C19, CYP2C9, CYP2A6, CYP2C8 і CYP2B6.

У зв'язку з ризиком серотонінового синдрому вортіоксетин протипоказаний у будь-якій комбінації з необоротними неселективними інгібіторами МАО. Лікування вортіоксетином не слід розпочинати раніше ніж принаймні через 14 днів після припинення лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО. Прийом вортіоксетину слід припинити принаймні за 14 днів до початку лікування необоротними неселективними інгібіторами МАО.

Комбінація вортіоксетину з оборотним селективним інгібітором МАО-А, таким як моклобемід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні є необхідним.

Комбінація вортіоксетину зі слабким оборотним і неселективним інгібітором МАО, таким як антибіотик лінезолід, протипоказана. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні є необхідним.

Незважаючи на нижчий (ніж з інгібіторами МАО-А) очікуваний ризик серотонінового синдрому, поєднання вортіоксетину з необоротними  інгібіторами МАО-В, такими як селегілін або разагілін, потрібно здійснювати з обережністю. Ретельний моніторинг серотонінового синдрому при одночасному застосуванні є необхідним.

Одночасне призначення з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.
Звіробій
Одночасне застосування антидепресантів серотонінергічної дії і рослинних засобів, які містять звіробій звичайний, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, включаючи серотоніновий синдром.

Антидепресанти серотонінергічної дії можуть знизити поріг судомної готовності. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, здатних знизити поріг судомної готовності (таких як антидепресанти (ТЦА, СІЗЗС, СІЗЗН), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохін, бупропіон і трамадол).

Клінічного досвіду одночасного застосування вортіоксетину з ЕСТ немає, тому обережність є доцільною.

При введенні разом зі 150 мг бупропіону (сильний інгібітор CYP2D6) двічі на день протягом 14 днів у здорових добровольців вплив вортіоксетину збільшився в 2,3 раза для AUC. Спільне введення частіше призводило до збільшення частоти побічних ефектів при додаванні бупропіону до вортіоксетину, ніж при додаванні вортіоксетину до бупропіону. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта при додаванні до терапії сильних інгібіторів CYP2D6 (наприклад бупропіону, хінідину, флуоксетину, пароксетину) можна розглянути застосування нижчих доз вортіоксетину.

При сумісному призначенні вортіоксетину після 6 днів застосування кетоконазолу 400 мг на добу (інгібітор CYP3A4/5 і Р-глікопротеїну) або флуконазолу 200 мг на добу (інгібітор CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4/5) у здорових добровольців спостерігалося відповідно 1,3- та 1,5-кратне збільшення AUC вортіоксетину. Корекція дози не потрібна.

Вплив одноразового прийому 40 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) на фармакокінетику тривалого застосування вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався.

Комбінація потужних інгібіторів CYP3A4 і CYP2C9 у пацієнтів з низьким метаболізмом CYP2D6 не досліджувалася, однак, імовірно, слід очікувати посиленого впливу вортіоксетину на таких пацієнтів.

При однократному введенні 20 мг вортіоксетину спільно після 10 днів прийому рифампіцину 600 мг на добу (індуктор CYP ізоферментів) у здорових добровольців спостерігалося зниження AUC вортіоксетину на 72 %. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, може бути потрібною корекція дози, якщо до лікування вортіоксетином додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенітоін).

Вплив повторного прийому ацетилсаліцилової кислоти 150 мг на добу на фармакокінетику вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігався.

Суттєвих ефектів впливу на показники міжнародного нормалізованого співвідношення, протромбіну або R-/S-варфарину плазми порівняно з плацебо при спільному введенні вортіоксетину з фіксованою дозою варфарину у здорових добровольців не спостерігалося. Крім того, істотного інгібуючого впливу порівняно з плацебо на агрегацію тромбоцитів при спільному введенні аспірину у дозі 150 мг на добу після прийому вортіоксетину у здорових добровольців не спостерігалося. Однак, як і при застосуванні інших серотонінергічних засобів, слід проявляти обережність при застосуванні вортіоксетину у поєднанні з пероральними антикоагулянтами або антиагрегантами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі через фармакодинамічні взаємодії.

Алкоголь
Впливу на фармакокінетику вортіоксетину або етанолу, а також істотного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину в дозах 20 мг або 40 мг із одночасним однократним введенням етанолу 0,6 г/кг у здорових добровольців не виявлено. Однак, як інші засоби, що діють на ЦНС, застосовувати вортіоксетин у комбінації з алкоголем не рекомендується.

In vitro вортіоксетин не показав потенціалу пригнічення або індукції ізоферментів цитохрому P450. Гальмівної дії вортіоксетину на ізоферменти цитохрому Р450 CYP2C19 (омепразол, діазепам), CYP3A4/5 (етинілестрадіол, мідазолам), CYP2B6 (бупропіон), CYP2C9 (толбутамід, S-варфарин), CYP1A2 (кофеїн) або  CYP2D6 (декстрометорфан) у здорових добровольців не виявлено.

Значного порушення когнітивної функції порівняно з плацебо після застосування вортіоксетину одночасно з 10 мг діазепаму не виявлено.

Суттєвого впливу на рівні статевих гормонів порівняно з плацебо після одночасного застосування вортіоксетину з комбінованим оральним контрацептивом (етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг) не виявлено.

Клінічно значущого ефекту впливу стабільних концентрацій літію після одночасного застосування з вортіоксетином у здорових добровольців не спостерігалося. Однак були повідомлення про посилення ефектів при застосуванні антидепресантів серотонінергічної дії разом з літієм або триптофаном, тому одночасне застосування вортіоксетину з цими лікарськими засобами слід проводити з обережністю.

 

Брінтеллікс не рекомендується для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років, оскільки безпеку та ефективність для цієї вікової групи не встановлено. У ході клінічних досліджень у дітей, яким застосовували інші антидепресанти, суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби і суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка, гнів) спостерігали частіше, ніж у пацієнтів, яким застосовували плацебо.

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самопошкодження і суїциду (подій, пов'язаних із самогубством). Цей ризик зберігається до досягнення значної  ремісії. Оскільки покращення може не відбутися протягом перших кількох тижнів лікування або більше, слід ретельно контролювати стан пацієнтів поки відбувається поліпшення. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх стадіях одужання.

Пацієнти з анамнезом подій, пов'язаних із самогубством, або з наявними значними ознаками суїцидальних думок до початку лікування, як відомо, піддаються більшому ризику суїцидальних думок або спроб самогубства і потребують ретельного нагляду під час лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних випробувань антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Суворий нагляд за пацієнтами і, зокрема, за особами з високим ризиком має супроводжувати лікування, особливо на початку терапії і після зміни дози. Пацієнтів (та їх опікунів) слід попередити про необхідність моніторингу будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці, також про необхідність звернутися до лікаря негайно, якщо наявні ці симптоми.

Судоми
Судоми є потенційним ризиком при застосуванні антидепресантів. Тому лікування вортіоксетином слід розпочинати з обережністю у пацієнтів, які мають судоми в анамнезі, або у пацієнтів з нестабільною епілепсією. Лікування будь-якого пацієнта слід припинити, якщо розвиваються напади або збільшується їх частота.

Серотоніновий синдром (СС) або нейролептичний злоякісний синдром (НЗС), потенційно небезпечні для життя стани, можуть розвинутися під час лікування препаратом Брінтеллікс. Ризик розвитку СС і НЗС збільшується при одночасному застосуванні серотонінергічних засобів (у т.ч. триптанів), засобів, що впливають на метаболізм серотоніну (в т.ч. інгібіторів МАО), антипсихотиків та інших антагоністів допаміну. Слід уважно контролювати прояви симптомів СС або НЗС.

Симптоми СС включають зміни ментального стану (такі як збудження, галюцинації та кома), вегетативну нестабільність (наприклад тахікардію, лабільний кров'яний тиск та гіпертермію), нервово-м'язові аберації (такі як гіперрефлексія, відсутність координації) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад нудоту, блювання та діарею). При появі таких ознак слід негайно припинити застосування препарату Брінтеллікс та розпочати симптоматичне лікування.

Брінтеллікс слід призначати з обережністю пацієнтам з анамнезом манії/гіпоманії і припинити застосування, якщо набуває розвитку маніакальна фаза.

Кровотеча
Як і при застосуванні будь-якого іншого антидепресанту серотонінергічної дії (СІЗЗС, СІЗЗН), можливі аномальні крововиливи, такі як синці, пурпура та інші кровотечі, такі як шлунково-кишкова або гінекологічна кровотеча. Рекомендується обережність щодо пацієнтів, які приймають антикоагулянти і/або лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атипові антипсихотики та фенотіазини, більшість ТЦА, нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліцилова кислота), а також пацієнтів з відомою тенденцією до кровотечі або порушеннями згортання крові.

Гіпонатріємія
Про гіпонатріємію, ймовірно, через неадекватну секрецію антидіуретичного гормону, при застосуванні антидепресантів груп СІЗЗС, СІЗЗН повідомлялося рідко. Слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії, таких як пацієнти літнього віку, з цирозом, або при одночасному застосуванні препаратів, що спричиняють гіпонатріємію. Пацієнтам із симптоматичною гіпонатріємією доцільно припинити застосування Брінтелліксу і розпочати відповідне медичне втручання.

Дані про застосування пацієнтам з тяжкою недостатністю обмежені, отже, слід проявляти обережність.

Вортіоксетин не досліджувався у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, слід проявляти обережність при лікуванні таких пацієнтів.

 

Вагітність
Досвід застосування вортіоксетину вагітним обмежений.

У дослідженнях на тваринах тератогенний ефект не встановлено, але спостерігалося зниження маси тіла та затримка окостеніння плода.

Після застосування жінкам на пізніх стадіях вагітності серотонінергічних лікарських засобів у новонароджених можуть проявлятися такі симптоми: респіраторний дистрес, ціаноз, задишка, судоми, температурна нестабільність, труднощі годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервозність, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Ці симптоми можуть бути пов'язані з ефектами відміни або надмірною серотонінергічною активністю. У більшості випадків такі ускладнення починаються негайно або в найближчий час (<24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані показали, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може призвести до збільшення ризику персистуючої легеневої гіпертензії у новонароджених (ПЛГН). Хоча зв'язок ПЛГН з лікуванням вортіоксетином не досліджувався, цей потенційний ризик не можна виключити з огляду на механізм дії (зростання концентрацій серотоніну).

Брінтеллікс не слід застосовувати під час вагітності, якщо клінічний стан жінки не вимагає лікування вортіоксетином.

Наявні доклінічні дані показали екскрецію вортіоксетину та метаболітів у грудне молоко. Очікується, що вортіоксетин виділяється в грудне молоко людини. Ризик для грудної дитини не може бути виключений. Рішення про припинення/продовження годування груддю чи припинення/утримання від лікування Брінтелліксом слід приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі терапії для жінки.

Фертильність
Дослідження фертильності у самців і самок тварин не показали впливу вортіоксетину на фертильність, якість сперми і продуктивність спаровування.

 

Істотного порушення здатності керувати автотранспортом, когнітивних функцій або інших психомоторних навичок порівняно з плацебо у здорових добровольців не спостерігалося. Однак пацієнти повинні проявляти обережність при керуванні автомобілем або експлуатації небезпечних механізмів.

 

Брінтеллікс застосовують внутрішньо, з їжею або без.

Початкова та підтримуюча дози становлять 10 мг один раз на добу.

Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити максимально до  20 мг на добу або знизити мінімально до 5 мг на добу.

Після усунення симптомів депресії рекомендується продовжувати лікування принаймні 6 місяців для зміцнення антидепресивного ефекту.

Лікування Брінтелліксом можна припинити різко, немає необхідності поступового зниження дози.

Корекція дози для пацієнтів літнього віку виключно на основі віку не потрібна.

Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути застосування нижчих доз вортіоксетину, якщо до терапії додаються потужні інгібітори CYP2D6 (наприклад бупропіон, хінідин, флуоксетин, пароксетин).

Залежно від індивідуальної реакції пацієнта слід розглянути корекцію дози вортіоксетину, якщо до терапії додається індуктор цитохрому Р450 (наприклад рифампіцин, карбамазепін, фенітоін).
 

Безпека та ефективність Брінтелліксу для лікування депресії у пацієнтів віком до 18 років не були встановлені, отже, застосування не рекомендується.

 

Досвід обмежений. Прийом вортіоксетину в діапазоні доз від 40 до 75 мг спричиняв загострення таких побічних ефектів: нудота, постуральне запаморочення, діарея, абдомінальний дискомфорт, генералізований свербіж, сонливість і рум'янець.

Лікування повинно бути симптоматичним і включати відповідний моніторинг. Рекомендується медичне спостереження у спеціалізованих умовах.

 

Найбільш частою побічною реакцією була нудота. Побічні реакції були звичайно легкими або помірними і спостерігалися протягом перших двох тижнів лікування. Реакції, як правило, були минущими та зазвичай не призводили до припинення терапії. Реакції з боку травної системи (наприклад нудота) частіше спостерігалися у жінок, ніж у чоловіків. Побічні реакції, наведені нижче, визначаються як: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), рідкісні (≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10 000) та невідомі (частоту неможливо встановити за наявними даними).

 

 

 

Термін придатності. 36 місяців.

 

Умови зберігання. Спеціальних умов зберігання не потребує. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. 14 таблеток у блістері, 2 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Х. Лундбек А/С.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Оттіліавей 9, 2500 Валбі, Данія.