Заказать звонок
В корзине нет товаров
Вы здесь:ГлавнаяКаталог товаровАПТЕЧНЫЙ АССОРТИМЕНТ
Назад к списку
БЕТАКОР табл. п/плен. оболочкой 20 мг блистер №30

БЕТАКОР табл. п/плен. оболочкой 20 мг блистер №30

rx
Код товара: 100131
Производитель: Киевский витаминный завод (Украина, Киев)
123,00 грн
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 20.11.2024
Написать жалобу
  • Настоятельно просим до поездки в аптеку уточнять наличие, цену и срок годности в интересующей Вас аптеке.
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
 
БЕТАКОР
(BETACOR)
 
Склад:
діюча речовина: бетаксолол;
1 таблетка містить бетаксололу гідрохлориду  20 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, cуміш для плівкового покриття Opadry II White.
 
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
 
Фармакотерапевтична група. Селективний блокатор бета-адренорецепторів. Бетаксолол.
Код АТС С07А В05.
 
Клінічні характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертензія. Профілактика нападів стенокардії напруження.
 
Протипоказання.
  • Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічних обструктивних захворювань легень;
  • серцева недостатність, яка не контролюється лікуванням;
  • кардіогенний шок;
  • атріовентрикулярна блокада II-III ступенів у хворих, які не мають водія ритму;
  • стенокардія Принцметала (протипоказана монотерапія препаратом при ізольованій/     типовій формі цього захворювання);
  • дисфункція синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду);
  • брадикардія (частота серцевих скорочень < 45-50 уд/хв);
  • тяжкі форми синдрому Рейно та інших порушень периферичного кровообігу;
  • нелікована феохромоцитома;
  • артеріальна гіпотензія;
  • гіперчутливість до бетаксололу;
  • анафілактичні реакції в анамнезі;
  • метаболічний ацидоз.
Препарат протипоказаний для застосування у комбінації з флоктафеніном та сультопридом. Застосування препарату не рекомендується у комбінації з аміодароном, бепридилом, дилтіаземом і верапамілом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У зв’язку з наявністю лактози цей лікарський засіб  протипоказаний пацієнтам із вродженою галактоземією, мальабсорбцією глюкози/галактози або синдромом дефіциту лактази.
 
 
Спосіб застосування та дози.
Звичайна доза – 1 таблетка по 20 мг на добу при артеріальній гіпертензії та для профілактики нападів стенокардії напруження. Максимальна рекомендована доза становить 40 мг на добу.
Дозування для хворих із нирковою недостатністю. У хворих із нирковою недостатністю кліренс бетаксололу зменшується зі зниженням ниркової функції. Дозу необхідно адаптувати до стану ниркової функції хворого: при кліренсі креатиніну 20 мл/хв корекція дози не потрібна. Однак рекомендується проводити клінічне спостереження, розпочинаючи з 1-го тижня лікування до досягнення рівноважних рівнів препарату у крові (у середньому 4 доби).
Для хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу (незалежно від частоти та розкладу процедур діалізу у хворих, яким проводиться гемодіаліз).
Для хворих із недостатністю функції печінки немає необхідності коригувати дозу; однак на початку терапії бажане клінічне спостереження.
 
Побічні реакції.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні реакції, включаючи псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу (див. розділ «Особливості застосування»); кропив’янка, свербіж, гіпергідроз.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль; дистальна парестезія; летаргія.
З боку органів зору: відчуття сухості в очах, порушення гостроти зору.
З боку психіки: астенія, безсоння, втома; депресія; нічні  кошмари, сплутаність свідомості, галюцинації.
З боку шлунково-кишкової системи: шлунково-кишкові розлади (біль у животі, діарея, нудота та блювання).
З боку метаболізму та харчування: гіпоглікемія, гіперглікемія.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія (можливо, тяжка); уповільнення атріовентрикулярної провідності або посилення існуючої атріовентрикулярної блокади, серцева недостатність, зниження артеріального тиску; похолодання кінцівок; синдром Рейно, погіршення переміжної кульгавості.
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: бронхоспазм, диспное.
З боку репродуктивної системи: імпотенція.
Лабораторні показники. Рідко спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка тільки у виняткових випадках супроводжується клінічними проявами типу системного червоного вовчака, що минають після припинення лікування.
 
Передозування.
Симптоми передозування препарату: брадикардія або надмірне зниження артеріального тиску.
При брадикардії або надмірному зниженні артеріального тиску необхідно ввести
  • 1-2 мг атропіну внутрішньовенно,
  • 1 мг глюкагону (введення препарату повторити при необхідності),
  • при необхідності робиться повільна інфузія 25 мкг ізопреналіну або вводиться 2,5-10 мкг/кг/хв добутаміну.
При  серцевій  декомпенсації  у  новонароджених,  матері  яких  у  період  вагітності  застосовували
β-адреноблокатори:
  • глюкагон із розрахунку 0,3 мг/кг маси тіла,
  • госпіталізація у відділення інтенсивної терапії,
  • ізопреналін і добутамін: зазвичай у досить високих дозах і тривало, під наглядом спеціаліста.
 
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Тератогенний аспект. Дотепер немає повідомлень про тератогенні ефекти у людей, а також інформації про  виявлення вроджених вад розвитку.
Неонатальний аспект. Дія β-адреноблокатора зберігається протягом декількох днів після народження у новонароджених, матері яких отримували лікування даним лікарським засобом. Хоча цей залишковий ефект може не мати клінічних наслідків, однак зберігається можливість розвитку серцевої недостатності. У такому разі новонародженого необхідно помістити у відділення інтенсивної терапії (див. розділ «Передозування»), а також слід уникати застосування плазмозамінників (через ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про випадки розвитку брадикардії, респіраторного дистрес-синдрому і гіпоглікемії. У зв’язку з цим рекомендується ретельний нагляд за новонародженим у спеціалізованих умовах (контроль частоти серцевих скорочень та рівня глюкози в крові протягом перших 3-5 днів життя).
У зв’язку з цим застосування бетаксололу у період вагітності не рекомендується, за винятком випадків, коли користь від застосування препарату переважає можливі ризики.
Годування груддю.
β-адреноблокатори проникають у грудне молоко. Годування груддю у період лікування препаратом слід припинити, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії або брадикардії у новонароджених не досліджували.
 
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому застосовування його цій категорії пацієнтів протипоказане.
 
Особливості застосування.
Ніколи не слід раптово припиняти лікування лікарським засобом пацієнтам із стенокардією: різке припинення застосування лікарського засобу може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптового летального наслідку.
Запобіжні заходи при застосуванні.
Відміна лікарського засобу.
Лікування лікарським засобом не слід припиняти раптово, особливо для пацієнтів із ішемічною хворобою серця. Дозу необхідно знижувати поступово, впродовж 1-2 тижнів, а за необхідності можна одночасно розпочати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії.
Бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень.
β-адреноблокатори можна призначати тільки пацієнтам із помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного β-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку дихальної функції.
У     разі     розвитку    нападів    під    час    лікування    можна    застосовувати    бронходилататори
(β2-адреноміметики).
Серцева недостатність.
Для лікування пацієнтів із нерефрактерною серцевою недостатністю лікарський засіб при необхідності можна застосовувати під ретельним медичним наглядом у низьких дозах, які поступово підвищуються.
Брадикардія.
Дозу необхідно зменшити, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою нижча за 50-55 ударів за хвилину та у пацієнта є клінічні прояви брадикардії.
Атріовентрикулярна блокада І ступеня.
Враховуючи негативний дромотропний ефект β-блокаторів, лікарський засіб з обережністю слід призначати пацієнтам із атріовентрикулярною блокадою І ступеня.
Стенокардія Принцметала.
Кількість і тривалість нападів стенокардії можуть збільшитися при застосуванні β-блокаторів у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. Застосування лікарського засобу можливе при захворюванні помірного ступеня тяжкості та за умови, що лікування проводити одночасно із застосуванням судинорозширювальних засобів.
Порушення периферичного кровообігу.
β-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану пацієнтів із порушеннями периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок). У таких випадках рекомендується застосовувати кардіоселективний β-блокатор із наявністю властивостей часткового агоніста β-рецепторів; призначати його слід з обережністю.
Феохромоцитома.
При застосуванні β-адреноблокаторів для лікування артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску.
Пацієнти літнього віку.
Для пацієнтів похилого віку обов’язковою є суворе дотримання рекомендацій щодо  протипоказань. Слід дотримуватися обережності: лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з малої дози та під ретельним наглядом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Для пацієнтів із нирковою недостатністю дозування необхідно коригувати залежно від  концентрації креатиніну у крові або кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнти з цукровим діабетом.
Слід попередити пацієнта про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози у крові на початку лікування. Продромальні симптоми гіпоглікемії можуть бути замаскованими, особливо тахікардія, відчуття серцебиття та підвищена пітливість (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічні реакції»).
Псоріаз.
Призначення лікарського засобу потребує ретельної оцінки необхідності його застосування, оскільки   є   повідомлення   про   погіршення   стану   пацієнтів   із   псоріазом   під  час  лікування
β-адреноблокаторами (див. розділ «Побічні реакції»).
Алергічні реакції.
У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов’язаних із застосуванням флоктафеніну (див. розділ  «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), або при проведенні десенсибілізації терапія β-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакції і зниження ефективності лікування цього стану звичайними дозами адреналіну.
Загальна анестезія.
β-блокатори спричиняють ослаблення рефлекторної тахікардії та збільшують ризик артеріальної гіпотензії. Продовження лікування β-блокаторами знижує ризик розвитку аритмії, міокардіальної ішемії та гіпертонічних кризів. Слід повідомити анестезіолога про те, що пацієнт проходить лікування β-блокатором.
При   необхідності   припинення   лікування  та  відміни  лікарського  засобу  вважається  достатнім
48 годин для відновлення чутливості до катехоламінів.
Терапію β-адреноблокаторами не слід припиняти:
  • пацієнтам із коронарною недостатністю, яким бажано застосовувати лікарський засіб до операції, враховуючи ризик, пов’язаний з раптовою відміною β-адреноблокаторів;
  •   у разі ургентних операцій або у тих випадках, коли припинення лікування неможливе. Пацієнта необхідно захистити від наслідків збудження блукаючого нерва, призначаючи премедикацію атропіном, з повторенням у разі необхідності. Для анестезії необхідно застосовувати засоби, які пригнічують міокард найменшою мірою, а втрата крові має бути компенсована.     
Необхідно  враховувати  ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Офтальмологія.
Блокада β-адренорецепторів зумовлює зниження внутрішньоочного тиску та може призводити до зміни результатів скринінгового дослідження на глаукому. Офтальмолог має бути інформований про те, що пацієнт застосовує бетаксолол. За пацієнтами, які отримують β-блокатори і системно, й у вигляді очних крапель, необхідно встановити нагляд, враховуючи можливий адитивний ефект цих лікарських засобів.
Тиреотоксикоз.
β-блокатори маскують серцево-судинні симптоми тиреотоксикозу.
Спортсмени.
Спортсмени повинні враховувати, що лікарський засіб містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію при проведенні тестів  антидопінгового контролю.
Лікарський засіб містить лактозу, тому його протипоказано застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
 
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дослідження з вивчення впливу бетаксололу на здатність керувати автотранспортом не проводили. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що на фоні прийому цього препарату іноді можуть виникати запаморочення, порушення гостроти зору та інші побічні реакції, що може негативно вплинути на  швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими  механізмами.
 
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Брадикардія може бути зумовлена рядом лікарських засобів: β-адреноблокаторами, антиаритмічними препаратами класу Іа (хінідин, дизопірамід), класу ІІІ (аміодарон і соталол), класу IY (дилтіазем і верапаміл), а також глікозидами наперстянки, клонідином, гуанфацином, мефлохіном і інгібіторами холінестерази, які застосовують для лікування хвороби Альцгеймера.
Протипоказано одночасне застосування лікарського засобу із зазначеними нижче препаратами.
Флоктафенін.    У    разі    шоку    або     артеріальної     гіпотензії,     зумовленої     флоктафеніном,
β-адреноблокатори спричиняють зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій.
Сультоприд. Порушення автоматизму серця (надмірна брадикардія), зумовлене адитивним ефектом зменшення частоти скорочень.
Не рекомендується застосовувати  лікарський засіб із зазначеними нижче препаратами.
Блокатори кальцієвих каналів (бепридил, дилтіазем і верапаміл). Порушення автоматизму (надмірна брадикардія, зупинка синусового вузла), синоатріальної та атріовентрикулярної провідності, серцева недостатність (синергічна дія). Такі комбінації можна застосовувати тільки при ретельному клінічному контролі та електрокардіографічному спостереженні, особливо для пацієнтів літнього  віку або на початку лікування.     
Аміодарон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).
Слід з обережністю  застосовувати  лікарський засіб  із зазначеними нижче препаратами.
Інгаляційні анестетики, які містять галоген. β-адреноблокатори спричиняють зниження серцево-судинних компенсаторних реакцій (під час операції пригнічення β-адренорецепторів можна усунути за допомогою β-стимуляторів). Як правило, терапію β-блокаторами не слід припиняти, а різкої відміни лікарського засобу слід уникати у будь-якому випадку. Необхідно повідомити анестезіолога про лікування, що проводиться.
Лікарські засоби, які можуть провокувати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу torsades de pointes (крім сультоприду). Антиаритмічні лікарські засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин і дизопірамід) і класу ІІІ (аміодарон, дофетилід, ібутилід, сотатол); деякі нейролептики групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші лікарські засоби (цисаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньовенні спіраміцин і вінкамін). Підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії та особливо пароксизмальної тахікардії типу torsades de pointes (гіпокаліємія є провокуючим фактором). Необхідний клінічний та електрокардіографічний контроль.
Пропафенон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Необхідний клінічний і електрокардіографічний контроль. 
Баклофен. Посилення антигіпертензивної дії. Необхідний контроль артеріального тиску та коригування дози антигіпертензивного засобу.
Інсулін і антидіабетичні сульфонаміди. Усі β-блокатори можуть маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, такі як тахікардія, відчуття серцебиття (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнта слід попередити про необхідність посилити самоконтроль рівня цукру у крові.
Інгібітори холінестерази (амбеноміум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін, такрин). Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Необхідний  регулярний клінічний контроль.
Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, апраклонідин, альфа-метилдопа, гуанфацин, моксонідин, рилменідин). Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні антигіпертензивного лікарського засобу центральної дії. Необхідно уникати раптової відміни антигіпертензивного засобу та проводити клінічний контроль.
Лідокаїн (внутрішньовенно). Збільшення концентрації лідокаїну у плазмі крові з можливим посиленням небажаних неврологічних і серцевих ефектів (зниження метаболізму лідокаїну у печінці). Рекомендується клінічний та електрокардіографічний контроль і, можливо, визначення концентрації лідокаїну у плазмі крові як під час лікування β-адреноблокаторами, так і після його припинення. У разі необхідності – корекція дози лідокаїну.
Комбінації, які потребують особливої уваги.
Нестероїдні протизапальні засоби (системної дії), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2. Зниження гіпотензивного ефекту (пригнічення вазодилатуючих простагландинів нестероїдними протизапальними засобами і затримка рідини та натрію піразолоновими похідними).
Блокатори кальцієвих каналів (дигідропіридини). Артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу у    пацієнтів    із    латентною    або    неконтрольованою    серцевою     недостатністю.     Лікування
β-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми, які запускаються при надмірних гемодинамічних реакціях.
Антидепресанти, споріднені з іміпраміном, нейролептики. Посилення гіпотензивного ефекту та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
Мефлохін. Ризик брадикардії (адитивна дія відносно розвитку брадикардії).
Дипіридамол (внутрішньовенно). Посилення антигіпертензивного ефекту.
Альфа-блокатори, які застосовуються в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.
Аміфостин. Посилення антигіпертензивного ефекту.
Серцеві глікозиди. Комбінація, яка може подовжувати час атріовентрикулярної провідності та спричиняти брадикардію.
Фінголімод. Одночасне застосування фінголімоду з β-блокаторами може потенціювати брадикардичний ефект і тому ця комбінація не рекомендована. Якщо потрібне одночасне застосування, необхідний відповідний моніторинг з моменту початку лікування; рекомендовано щонайменше проводити нічний моніторинг.
Йодовмісні контрастні речовини. У випадку виникнення шоку або артеріальної гіпотензії на введення йодовмісних контрастних речовин, β-блокатори спричиняють зниження серцево-судинних компенсаторних реакцій.
Якщо можливо, лікування β-блокаторами слід припинити перед проведенням радіографічного дослідження. Якщо застосування є необхідним, лікар повинен мати можливість проведення інтенсивної терапії.
Кортикостероїди та тетракозактид. Зниження антигіпертензивного ефекту (затримка води та натрію у комбінації з кортикостероїдами).
 
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Кардіоселективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності з незначною мембраностабілізуючою дією. Бетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями:
  • кардіоселективною бета-блокуючою дією;
  • відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не виявляє власної симпатоміметичної дії);
  • слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або до місцевих анестетиків) у концентраціях, які перевищують рекомендовані терапевтичні дози.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Препарат швидко та повністю всмоктується після перорального прийому при дуже невеликому ефекті «першого проходження» через печінку та дуже високій біодоступності – приблизно 85 %, що забезпечує низькі відмінності його концентрації у плазмі крові у різних пацієнтів або в одного пацієнта при тривалому застосуванні. Бетаксолол зв’язується з білками плазми крові приблизно на 50 %.
Метаболізм. Об’єм розподілу становить приблизно 6 л/кг. В організмі бетаксолол в основному перетворюється у неактивні метаболіти, і тільки 10-15 % бетаксололу виявляється у сечі у незмінному стані. Основний шлях елімінації – через нирки.
Виведення. Період напіввиведення бетаксололу з організму становить 15-20 годин.
 
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.
 
Термін придатності. 4 роки.
 
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
 
 
Категорія відпуску. За рецептом.
 
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.
 
Виробник.
ПАТ «Київський вітамінний завод».
 
Місцезнаходження.
Україна, 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38.
Web-сайт: www.vitamin.com.ua
 
 
 
 
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению препарата
 
БЕТАКОР
(BETACOR)
 
Состав:
действующее вещество: бетаксолол;
1 таблетка содержит бетаксолола гидрохлорида 20 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, натрия крахмалгликолят (тип А), кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, смесь для пленочного покрытия Opadry II White.
 
Лекарственная форма. Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
 
Фармакотерапевтическая группа. Селективный блокатор бета-адренорецепторов. Бетаксолол. Код ATC С07А В05.
 
Клинические характеристики.
Показания.
Артериальная гипертензия. Профилактика приступов стенокардии напряжения.
 
Противопоказания.
  • Тяжелые формы бронхиальной астмы и хронических обструктивных заболеваний легких;
  • сердечная недостаточность, которая не контролируется лечением;
  • кардиогенный шок;
  • атриовентрикулярная блокада II-III степени у больных, которые не имеют водителя ритма;
  • стенокардия Принцметала (противопоказана монотерапия препаратом при изолированной/типовой форме этого заболевания);
  • дисфункция синусового узла (включая синоатриальную блокаду);
  • брадикардия (частота сердечных сокращений < 45-50 уд/мин);
  • тяжелые формы синдрома Рейно и других нарушений периферического кровообращения;
  • нелеченая феохромоцитома;
  • артериальная гипотензия;
  • гиперчувствительность к бетаксололу;
  • анафилактические реакции в анамнезе;
  •  метаболический ацидоз.
Препарат противопоказан для применения в комбинации с флоктафенином и сультопридом. Применение препарата не рекомендуется в комбинации с амиодароном, бепридилом, дилтиаземом и верапамилом (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).
В связи с наличием лактозы это лекарственное средство противопоказано пациентам с врожденной галактоземией, мальабсорбцией глюкозы/галактозы или синдромом дефицита лактазы.
 
Способ применения и дозы.
Обычная доза – 1 таблетка по 20 мг в сутки при артериальной гипертензии и для профилактики приступов стенокардии напряжения. Максимальная рекомендуемая доза составляет 40 мг в сутки.
Дозирование для больных с почечной недостаточностью. У больных с почечной недостаточностью клиренс бетаксолола уменьшается со снижением функции почек. Дозу необходимо адаптировать к состоянию почечной функции больного: при клиренсе креатинина 20 мл/мин коррекции дозы не требуется. Однако рекомендуется проводить клиническое наблюдение, начиная с 1-й недели лечения до достижения равновесных уровней препарата в крови (в среднем 4 суток).
Для больных с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина < 20 мл/мин) рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг в сутки (независимо от частоты и расписания процедур диализа у больных, которым проводится гемодиализ).
Для больных с недостаточностью функции печени нет необходимости корректировать дозу; однако в начале терапии желательно клиническое наблюдение.
 
Побочные реакции.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: кожные реакции, включая псориазоподобную сыпь или обострение псориаза (см. раздел «Особенности применения»); крапивница, зуд, гипергидроз.
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль; дистальная парестезия; летаргия.
Со стороны органа зрения: ощущение сухости в глазах, нарушение остроты зрения.
Со стороны психики: астения, бессонница, усталость; депрессия; ночные  кошмары, спутанность сознания, галлюцинации.
Со стороны желудочно-кишечной системы: желудочно-кишечные расстройства (боль в животе, диарея, тошнота и рвота).
Со стороны метаболизма и питания: гипогликемия, гипергликемия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия (возможно, тяжелая); замедление атриовентрикулярной проводимости или усиление существующей атриовентрикулярной блокады, сердечная недостаточность, снижение артериального давления; похолодание конечностей; синдром Рейно, ухудшение перемежающейся хромоты.
Со стороны респираторной системы, грудной клетки и средостения: бронхоспазм, диспноэ.
Со стороны репродуктивной системы: импотенция.
Лабораторные показатели. Редко наблюдается появление антинуклеарных антител, которое только в исключительных случаях сопровождается клиническими проявлениями типа системной красной волчанки, которые проходят после прекращения лечения.
 
Передозировка.
Симптомы передозировки препарата: брадикардия или выраженное снижение артериального давления.
При брадикардии или чрезмерном снижении АД необходимо ввести
  • 1-2 мг атропина внутривенно,
  • 1 мг глюкагона (введение препарата повторить при необходимости),
  • при   необходимости   делается   медленная   инфузия   25    мкг    изопреналина    или    вводится
2,5-10 мкг/кг/мин добутамина.
При сердечной декомпенсации у новорожденных, матери которых в период беременности применяли β-адреноблокаторы:
  • глюкагон из расчета 0,3 мг/кг массы тела,
  • госпитализация в отделение интенсивной терапии,
  • изопреналин и добутамин: обычно в достаточно высоких дозах и длительно, под наблюдением специалиста.
 
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность.
Тератогенный аспект. В настоящее время нет сообщений о тератогенных эффектах у людей, а также информации о выявлении врожденных пороков развития.
Неонатальный аспект. Действие β-адреноблокатора сохраняется в течение нескольких дней после рождения у новорожденных, матери которых получали лечение данным лекарственным средством. Хотя этот остаточный эффект может не иметь клинических последствий, тем не менее сохраняется возможность развития сердечной недостаточности. В таком случае новорожденного необходимо поместить в отделение интенсивной терапии (см. раздел «Передозировка»), а также следует избегать применения плазмозаменителей (из-за риска развития острого отека легких). Также есть сообщения о случаях развития брадикардии, респираторного дистресс-синдрома и гипогликемии. В связи с этим рекомендуется тщательное наблюдение за новорожденным в специализированных условиях (контроль частоты сердечных сокращений и уровня глюкозы  в  крови  в  течение  первых
3-5 дней жизни).
В связи с этим применение бетаксолола в период беременности не рекомендуется, за исключением случаев, когда польза от применения препарата превышает возможные риски.
Кормление грудью.
β-адреноблокаторы проникают в грудное молоко. Кормление грудью в период лечения следует прекратить, поскольку риск развития гипогликемии или брадикардии у новорожденных не исследовался.
 
Дети.
Безопасность и эффективность применения препарата у детей не установлены, поэтому применение его этой категории пациентов противопоказано.
 
Особенности применения.
Никогда не следует внезапно прекращать лечение лекарственным средством пациентам со стенокардией: резкое прекращение применения лекарственного средства может привести к серьезным нарушениям сердечного ритма, инфаркту миокарда или внезапному летальному исходу.
Меры предосторожности при применении.
Отмена лекарственного средства.
Лечение лекарственным средством не следует прекращать внезапно, особенно для пациентов с ишемической болезнью сердца. Дозу необходимо снижать постепенно, в течение 1-2 недель, а при необходимости можно одновременно начать заместительную терапию, чтобы избежать прогрессирования стенокардии.
Бронхиальная астма и хроническое обструктивное заболевание легких.
β-адреноблокаторы можно назначать только пациентам с умеренной степенью тяжести заболевания, с выбором селективного β-адреноблокатора в низкой начальной дозе. Перед началом лечения рекомендуется провести оценку дыхательной функции.
При      развитии     приступов     во     время     лечения     можно     применять     бронходилататоры
(β2-адреномиметики).
Сердечная недостаточность.
Для лечения пациентов с нерефрактерной сердечной недостаточностью лекарственное средство при необходимости можно применять под тщательным медицинским наблюдением в низких дозах, которые постепенно повышаются.
Брадикардия.
Дозу   необходимо   уменьшить,   если   частота  сердечных  сокращений  в  состоянии  покоя  ниже
50-55 ударов за минуту и у пациента есть клинические проявления брадикардии.
Атриовентрикулярная блокада І степени.
Учитывая отрицательный дромотропный эффект β-блокаторов, лекарственное средство с осторожностью следует назначать пациентам с атриовентрикулярной блокадой І степени.
Стенокардия Принцметала.
Количество   и   длительность   приступов   стенокардии    могут    увеличиться    при    применении
β-блокаторов у пациентов со стенокардией Принцметала. Применение лекарственного средства возможно при заболевании умеренной степени тяжести и при условии, что лечение проводить одновременно с применением сосудорасширяющих средств.
Нарушения периферического кровообращения.
β-адреноблокаторы могут приводить к ухудшению состояния пациентов с нарушениями периферического кровообращения (болезнь Рейно или синдром Рейно, артериит или хронические облитерирующие заболевания артерий нижних конечностей). В таких случаях рекомендуется применять кардиоселективный β-блокатор с наличием свойств частичного агониста β-рецепторов;
 
назначать его следует с осторожностью.
Феохромоцитома.
При применении β-адреноблокаторов для лечения артериальной гипертензии, вызванной феохромоцитомой, необходим тщательный мониторинг артериального давления.
Пациенты пожилого возраста.
Для пациентов пожилого возраста обязательным является строгое соблюдение рекомендаций относительно противопоказаний. Следует соблюдать осторожность: лечение пациентов пожилого возраста следует начинать с малой дозы и под тщательным наблюдением (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Пациенты с почечной недостаточностью.
Для пациентов с почечной недостаточностью дозировку необходимо корректировать в зависимости от концентрации креатинина в крови или клиренса креатинина (см. раздел «Способ применения и дозы»).
Пациенты с сахарным диабетом.
Следует предупредить пациента о необходимости усилить самоконтроль уровня глюкозы в крови в начале лечения. Продромальные симптомы гипогликемии могут быть замаскированными, особенно тахикардия, ощущение сердцебиения и повышенная потливость (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами» и «Побочные реакции»).
Псориаз.
Назначение лекарственного средства требует тщательной оценки необходимости его применения, поскольку есть сообщения  об  ухудшении  состояния  пациентов  с  псориазом  во  время  лечения
β-адреноблокаторами (см. раздел «Побочные реакции»).
Аллергические реакции.
У пациентов, склонных к тяжелым анафилактическим реакциям, особенно связанных с применением флоктафенина (см. раздел  «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»), или при проведении десенсибилизации терапия β-адреноблокаторами может привести к дальнейшему усилению реакции и снижению эффективности лечения этого состояния обычными дозами адреналина.
Общая анестезия.
β-блокаторы вызывают ослабление рефлекторной тахикардии и увеличивают риск артериальной гипотензии. Продолжение лечения β-блокаторами снижает риск развития аритмии, миокардиальной ишемии и гипертонических кризов. Следует сообщить анестезиологу о том, что пациент проходит лечение β-блокатором.
При необходимости прекращения лечения и отмены лекарственного средства считается достаточным 48 часов для восстановления чувствительности к катехоламинам.
Терапию β-адреноблокаторами не следует прекращать:
  • пациентам с коронарной недостаточностью, которым желательно применять лекарственное средство до операции, учитывая риск, связанный с внезапной отменой β-адреноблокаторов;
  • в случае ургентных операций или в тех случаях, когда прекращение лечения невозможно. Пациента необходимо защитить от последствий возбуждения блуждающего нерва, назначая премедикацию атропином, с повторением при необходимости. Для анестезии необходимо применять средства, угнетающие миокард в наименьшей степени, а потеря крови должна быть компенсирована.     
Необходимо  учитывать риск развития анафилактических реакций.
Офтальмология.
Блокада β-адренорецепторов обусловливает снижение внутриглазного давления и может приводить к изменению результатов скринингового исследования на глаукому. Офтальмолог должен быть проинформирован   о   том,  что  пациент  применяет  бетаксолол.  За  пациентами,  применяющими
β-блокаторы и системно, и в виде глазных капель, необходимо установить наблюдение, учитывая возможный аддитивный эффект этих лекарственных средств.
Тиреотоксикоз.
β-блокаторы маскируют сердечно-сосудистые симптомы тиреотоксикоза.
Спортсмены.
Спортсмены должны учитывать, что лекарственное средство содержит активную субстанцию, которая может давать положительную реакцию при проведении тестов антидопингового контроля.
 
Лекарственное средство содержит лактозу, поэтому его противопоказано применять пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
 
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.
Исследования по изучению влияния бетаксолола на способность управления автотранспортом не проводились. При управлении автотранспортом или работе с другими механизмами необходимо учитывать, что на фоне приема данного препарата иногда могут возникать головокружение, нарушение остроты зрения и другие побочные реакции, что может негативно повлиять на способность управлять автотранспортом или другими механизмами.
 
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Брадикардия может быть обусловлена рядом лекарственных средств: β-адреноблокаторами, антиаритмическими препаратами класса Іа (хинидин, дизопирамид), класса ІІІ (амиодарон и соталол), класса IY (дилтиазем и верапамил), а также гликозидами наперстянки, клонидином, гуанфацином, мефлохином и ингибиторами холинэстеразы, которые применяют для лечения болезни Альцгеймера.
Противопоказано одновременное применение лекарственного средства с указанными ниже препаратами.
Флоктафенин. В случае шока или артериальной гипотензии, обусловленной флоктафенином,                    β-адреноблокаторы вызывают снижение компенсаторных сердечно-сосудистых реакций.
Сультоприд. Нарушение автоматизма сердца (чрезмерная брадикардия), обусловленное аддитивным эффектом уменьшения частоты сокращений.
Не рекомендуется применять лекарственное средство с указанными ниже препаратами.
Блокаторы кальциевых каналов (бепридил, дилтиазем и верапамил). Нарушение автоматизма (чрезмерная брадикардия, остановка синусового узла), синоатриальной и атриовентрикулярной проводимости, сердечная недостаточность (синергическое действие).  Такие комбинации можно применять только при тщательном клиническом контроле и электрокардиографическом наблюдении, особенно для пациентов пожилого  возраста или в начале лечения.         
Амиодарон. Нарушение сократимости, автоматизма и проводимости (угнетение симпатических компенсаторных механизмов).
Следует с осторожностью  применять  лекарственное средство с указанными ниже препаратами.
Ингаляционные анестетики, содержащие галоген. β-адреноблокаторы вызывают снижение сердечно-сосудистых компенсаторных реакций (во время операции угнетение β-адренорецепторов можно устранить с помощью β-стимуляторов). Как правило, терапию β-блокаторами не следует прекращать, а резкой отмены лекарственного средства следует избегать в любом случае. Необходимо сообщить анестезиологу о лечении, которое проводится.
Лекарственные средства, которые могут провоцировать пароксизмальную желудочковую тахикардию типа torsades de pointes (кроме сультоприда). Антиаритмические лекарственные средства класса Іа (хинидин, гидрохинидин и дизопирамид) и класса ІІІ (амиодарон, дофетилид, ибутилид, сотатол); некоторые нейролептики группы фенотиазина (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тиоридазин), бензамиды (амисульприд, сульпирид, тиаприд), бутирофеноны (дроперидол, галоперидол), другие нейролептики (пимозид) и другие лекарственные средства (цисаприд, дифеманил, внутривенный эритромицин, галофантрин, мизоластин, моксифлоксацин, пентамидин, внутривенные спирамицин и винкамин). Повышение риска развития желудочковой аритмии и особенно пароксизмальной тахикардии типа torsades de pointes (гипокалиемия является провоцирующим фактором). Необходим клинический и электрокардиографический контроль.
Пропафенон. Нарушение сократимости, автоматизма и проводимости (угнетение симпатических компенсаторных механизмов). Необходим клинический и электрокардиографический контроль. 
Баклофен. Усиление антигипертензивного действия. Необходим контроль артериального давления и коррекция дозы антигипертензивного средства.
Инсулин и антидиабетические сульфонамиды. Все β-блокаторы могут маскировать некоторые симптомы гипогликемии, такие как тахикардия, ощущение сердцебиения (см. раздел «Особенности   применения»).   Пациента   следует    предупредить    о    необходимости    усилить
 
самоконтроль уровня сахара в крови.
Ингибиторы холинэстеразы (амбеномиум, донепезил, галантамин, неостигмин, пиридостигмин, ривастигмин, такрин). Риск усиления брадикардии (аддитивное действие). Необходим  регулярный клинический контроль.
Антигипертензивные средства центрального действия (клонидин, апраклонидин, альфа-метилдопа, гуанфацин, моксонидин, рилменидин). Значительное повышение артериального давления при резкой отмене антигипертензивного лекарственного средства центрального действия. Необходимо избегать внезапной отмены антигипертензивного средства и проводить клинический контроль.
Лидокаин (внутривенно). Увеличение концентрации лидокаина в плазме крови с возможным усилением нежелательных неврологических и сердечных эффектов (снижение метаболизма лидокаина в печени). Рекомендуется клинический и электрокардиографический контроль и, возможно,   определение   концентрации   лидокаина   в   плазме   крови   как   во    время    лечения
β-адреноблокаторами, так и после его прекращения. При необходимости – коррекция дозы лидокаина.
Комбинации, требующие особого внимания.
Нестероидные противовоспалительные средства (системного действия), в том числе селективные ингибиторы ЦОГ-2. Снижение гипотензивного эффекта (угнетение вазодилатирующих простагландинов нестероидными противовоспалительными средствами и задержка жидкости и натрия пиразолоновыми производными).
Блокаторы кальциевых каналов (дигидропиридины). Артериальная гипотензия, недостаточность кровообращения у пациентов с латентной или неконтролированной сердечной недостаточностью. Лечение β-адреноблокаторами может минимизировать рефлекторные симпатические механизмы, которые запускаются при чрезмерных гемодинамических реакциях.
Антидепрессанты, родственные с имипрамином, нейролептики. Усиление гипотензивного эффекта и риск ортостатической гипотензии (аддитивное действие).
Мефлохин. Риск брадикардии (аддитивное действие относительно развития брадикардии).
Дипиридамол (внутривенно). Усиление антигипертензивного эффекта.
Альфа-блокаторы, применяющиеся в урологии (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Усиление антигипертензивного эффекта. Повышенный риск ортостатической гипотензии.
Амифостин. Усиление антигипертензивного эффекта.
Сердечные гликозиды. Комбинация, которая может удлинять время атриовентрикулярной проводимости и вызывать брадикардию.
Финголимод. Одновременное применение финголимода с β-блокаторами может потенцировать брадикардический эффект и поэтому эта комбинация не рекомендована. Если нужно одновременное применение, необходим соответствующий мониторинг с момента начала лечения; рекомендовано как минимум проводить ночной мониторинг.
Йодсодержащие контрастные вещества. В случае возникновения шока или артериальной гипотензии на введение йодсодержащих контрастных веществ, β-блокаторы вызывают снижение сердечно-сосудистых компенсаторных реакций.
Если возможно, лечение β-блокаторами следует прекратить перед проведением радиографического исследования. Если применение является необходимым, врач должен иметь возможность проведения интенсивной терапии.
Кортикостероиды и тетракозактид. Снижение антигипертензивного эффекта (задержка воды и натрия в комбинации с кортикостероидами).
 
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Кардиоселективный бета1-адреноблокатор без внутренней симпатомиметической активности с незначительным мембраностабилизирующим действием. Бетаксолол характеризуется тремя фармакологическими свойствами:
  • кардиоселективным бета-блокирующим действием;
  • отсутствием частичной агонистической активности (т.е. не проявляет собственного симпатомиметического действия);
 
  • слабым мембраностабилизирующим эффектом (подобно хинидину или местным анестетикам) в концентрациях, превышающих рекомендуемые терапевтические дозы.
Фармакокинетика.
Абсорбция. Препарат быстро и полностью всасывается после приема внутрь при очень небольшом эффекте «первого прохождения» через печень и очень высокой биодоступности –примерно 85 %, что обеспечивает незначительные отличия его концентрации в плазме крови у разных пациентов или у одного пациента при длительном применении. Бетаксолол связывается с белками плазмы крови приблизительно на 50 %.
Метаболизм. Объем распределения составляет около 6 л/кг. В организме бетаксолол в основном превращается в неактивные метаболиты, и только 10-15 % бетаксолола обнаруживается в моче в неизмененном виде. Основной путь элиминации – через почки.
Выведение. Период полувыведения бетаксолола из организма составляет 15-20 часов.
 
Фармацевтические характеристики.
Основные физико-химические свойства: таблетки круглой формы с двояковыпуклой поверхностью с риской, покрытые пленочной оболочкой, белого или почти белого цвета.
 
Срок годности. 4 года.
 
Условия хранения.
Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.
Хранить в недоступном для детей месте.
 
Категория отпуска. По рецепту.
 
Упаковка.
По 10 таблеток в блистере; по 3 блистера в пачке.
 
Производитель.
ПАО «Киевский витаминный завод».
 
Местонахождение.
Украина, 04073, г. Киев, ул. Копыловская, 38.
Web-сайт: www.vitamin.com.ua
БЕТАКСОЛОЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы аптеки

 
18 марта 2018г. 11:49
Инга
У моей свекрови стенокардия. Долго подбирали лекарство. И очень хорошо, что ей подошел препарат Бетакор 20мг. Принимала по 1 таблетке 1 раз в сутки. После 2 - ух недельного приема, состояние здоровья намного улучшилось.
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов