АТАКАНД табл. 16 мг блистер №28

 

 

 

діюча речовина: 1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 8 мг або  16 мг, або 32 мг;

 

Лікарська форма.  Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Антагоністи  рецепторів ангіотензину  ІІ.

Код АТС С09С А06.

 

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.

Лікування дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40 %) як додаткова терапія до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або у випадках непереносимості інгібіторів АПФ.

 

Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних речовин.

Тяжка печінкова недостатність та/або холестаз.

 

Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза Атаканду становить 8 мг

1  раз на добу. У більшості випадків антигіпертензивний ефект досягається протягом

4 тижнів. У деяких пацієнтів з недостатнім контролем артеріального тиску дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу та максимум до 32 мг 1 раз на добу. Терапія вимагає корекції  відповідно до реакції артеріального тиску.

Атаканд також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами. Показано, що додавання гідрохлортіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект з різними дозами Атаканду.

 

 

 

Початкова корекція дози при застосуванні пацієнтам літнього віку не є необхідною.

Застосування початкової дози 4 мг може розглядатись у пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, таких як пацієнти з можливою дегідратацією.

Початковою дозою  пацієнтам з нирковою недостатністю, включаючи пацієнтів на гемодіалізі, є 4 мг. Дозу слід підбирати  відповідно до реакції на лікування. Досвід застосування препарату  пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений.

У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю рекомендується початкова доза 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції на лікування. Атаканд протипоказаний пацієнтам з важкою печінковою недостатністю та/або холестазом.

Антигіпертензивний ефект кандесартану є менш вираженим у темношкірих пацієнтів, ніж у пацієнтів, які належать до інших рас. Отже, потреба у збільшенні дози Атаканду та супутній терапії для контролю артеріального тиску може частіше виникати у темношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас.

Звичайна рекомендована початкова доза Атаканду становить 4 мг 1 раз на добу. Збільшення до цільової дози 32 мг 1 раз на добу (максимальна доза) або найвищої переносимої дози відбувається за рахунок подвоєння дози з проміжками не менше

2-х тижнів. Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінювання функції нирок, у тому числі моніторинг креатиніну та калію сироватки крові.

Атаканд можна застосовувати разом з іншим лікуванням з приводу серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та Атаканду не рекомендується і її слід застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.

Початкова корекція дози не є необхідною при застосуванні  пацієнтам літнього віку або пацієнтам з внутрішньосудинною дегідратацією або нирковою недостатністю, або легкою чи помірною печінковою недостатністю.

Безпека та ефективність застосування Атаканду дітям  при лікуванні гіпертензії та серцевої недостатності не встановлені.

Приймати внутрішньо.

Атаканд слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Прийом  їжі не впливає на біодоступність кандесартану.

 

Небажані реакції, що спостерігалися під час контрольованих клінічних досліджень, були легкими і транзиторними. Був показаний зв’язок загальної частоти небажаних явищ з дозою або віком. Кількість випадків відміни лікування через виникнення небажаних явищ була подібною при лікуванні кандесартаном цилексетилом (3,1 %) та плацебо (3,2 %).

При проведенні узагальненого аналізу даних клінічних досліджень за участю пацієнтів з гіпертензією, пов’язаних з кандесартаном цилексетилом, небажані реакції визначалися як небажані явища, частота яких при застосуванні кандесартану цилексетилу принаймні на

1 % перевищувала частоту небажаних реакцій при лікуванні плацебо. Згідно з цим визначенням, найчастішими небажаними реакціями були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.

У наведеній нижче таблиці представлені небажані реакції, дані про які отримано під час клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження.

Використано наступні визначення частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000) та дуже рідко (< 1/10000).

 

 

У  більшості випадків не спостерігалося клінічно значущого впливу Атаканду на звичайні лабораторні показники. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які приймають Атаканд, немає необхідності у постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.

Профіль небажаних реакцій Атаканду у пацієнтів із серцевою недостатністю узгоджувався з фармакологічними властивостями препарату та станом здоров’я пацієнтів. У клінічній програмі CHARM, у якій порівнювався Атаканд у дозах до 32 мг (n = 3803) із плацебо

(n = 3796),  21 % пацієнтів групи кандесартану цилексетилу і 16,1 % пацієнтів групи плацебо припинили лікування через розвиток небажаних явищ, таких як гіперкаліємія, гіпотензія та ниркова недостатність. Ці явища найчастіше спостерігалися у пацієнтів старше 70 років, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгібітори АПФ та/або спіронолактон.

 

 

 

 

У таблиці нижче представлені дані щодо небажаних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження.

 

 

У пацієнтів, які приймали Атаканд за показанням серцевої недостатності, часто зустрічаються гіперкаліємія та ниркова недостатність. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатиніну та калію у сироватці крові.

 

Враховуючи фармакологічні властивості препарату, основним проявом передозування, ймовірно, буде симптоматична гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без наслідків.

Якщо розвивається симптоматична гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими догори ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад,  0,9 %  розчину натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

 

Застосування препарату у період вагітності протипоказане. Атаканд не рекомендується для застосування у період годування груддю.

 

Діти. Безпека та ефективність застосування Атаканду для дітей не встановлені.

 

Як і при застосуванні інших засобів, що гальмують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему,  можна очікувати зміни функції нирок у чутливих пацієнтів, які приймають Атаканд.

При застосуванні Атаканду  пацієнтам з гіпертензією та нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну сироватки крові.

Досвід застосування препарату  пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу

Атаканду слід обережно підбирати, здійснюючи ретельний моніторинг артеріального тиску.

Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю має включати періодичне оцінювання функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку (75 років та старших), а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Під час підбору дози Атаканду рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію сироватки крові. До клінічних досліджень серцевої недостатності не слід залучати пацієнтів з рівнем креатиніну у сироватці  крові > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).

Ризик небажаних реакцій, зокрема погіршення функції нирок та гіперкаліємія, може зростати при застосуванні Атаканду у комбінації з інгібіторами АПФ. Пацієнти, які приймають таке лікування, потребують регулярного та ретельного контролю.

На фоні діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокування

АТ₁-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми  крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу Атаканду слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг артеріального тиску.

Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки.

Досвід застосування Атаканду  пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.

У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування Атакандом може виникати гіпотензія. Вона також може розвиватися у пацієнтів з гіпертензією та внутрішньосудинною дегідратацією внаслідок прийому високих доз діуретиків. Слід з обережністю розпочинати терапію та вжити заходів щодо корекції  гіповолемії.

 

 

 

 

У пацієнтів, які приймають антагоністи ангіотензину ІІ, під час анестезії та хірургічних втручань може виникати гіпотензія у результаті блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або застосування судинозвужувальних засобів.

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, особлива обережність показана пацієнтам із  гемодинамічно значущим стенозом аортального чи мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у більшості випадків не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки гальмуванню ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином, застосування Атаканду у цій популяції не рекомендується.

Одночасне застосування Атаканду з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівні калію (наприклад гепарин), може призводити до підвищення сироваткового рівня калію у пацієнтів з гіпертензією. Слід належним чином здійснювати моніторинг рівню калію.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають Атаканд, може виникати гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові. Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та Атаканду не рекомендується і її можна застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.

У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування із застосуванням інших лікарських засобів, що впливають на цю систему, було пов’язано з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко - гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні АРАІІ. Як і будь-який антигіпертензивний засіб, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може підсилюватися іншими лікарськими засобами, що мають властивість знижувати артеріальний тиск, незалежно від того, призначені вони у якості антигіпертензивних засобів чи застосовуються за іншими показаннями.

Атаканд містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа чи мальабсорбції глюкози-галактози не можна приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності

Прийом АРАІІ не слід розпочинати у період вагітності.

Епідеміологічні докази щодо ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ у період  І триместру вагітності не дають змоги зробити остаточний висновок; проте незначне підвищення ризику не можна виключити. Оскільки контрольовані епідеміологічні дані щодо ризику при застосуванні АРАІІ відсутні, подібні ризики можуть існувати і для цього класу лікарських засобів. За винятком випадків, коли терапія із застосуванням АРАІІ вважається вкрай необхідною, пацієнткам, які планують вагітність, необхідно призначити альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування із застосуванням АРАІІ слід негайно припинити, та, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що терапія АРАІІ  у період ІІ і ІІІ триместрів здатна викликати фетотоксичність у людини (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримку осифікації черепа) та неонатальну токсичність (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію). Якщо вплив АРАІІ відбувся у період ІІ триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження функції нирок та черепа.

Новонароджені, чиї матері приймали АРАІІ, потребують ретельного спостереження на предмет гіпотензії.

Оскільки доступної інформації щодо застосування Атаканду у період годування груддю немає, Атаканд не рекомендується для застосування, а альтернативні методи лікування з краще вивченими профілями безпеки у період годування груддю є переважними, особливо у період годування новонароджених або недоношених дітей.

 

Досліджень щодо впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами та працювати з  іншими механізмами не проводилося. Проте слід взяти до уваги, що під час лікування Атакандом  розвиваються запаморочення або підвищена втомлюваність.

 

Препарати, що вивчалися у клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з цими лікарськими засобами не виявлено.

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських препаратів (наприклад гепарину), може підвищувати рівні калію. Контроль рівнів калію слід здійснювати належним чином.

Повідомлялося про оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і токсичності під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ.

Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні АРАІІ. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткових рівнів літію.

При одночасному введенні АРАІІ з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом АРАІІ та НПЗЗ може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і увагу слід приділити моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично у подальшому.

 

Ангіотензин ІІ – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного   гомеостазу   та   стимуляція   росту   клітин,  відбуваються  за  участю  рецепторів

типу 1 (АТ₁).

 

Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), селективним щодо рецепторів АТ₁, зі щільним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Йому невластива агоністична активність.

Кандесартан не гальмує АПФ, що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ та посилення брадикініну чи речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, що порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язує та не блокує рецептори інших гормонів чи іонні канали, що є важливими у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ₁) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зменшення плазмової концентрації альдостерону.

При гіпертензії кандесартан викликає дозозалежне довготривале зниження артеріального  тиску. Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Вказівки на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози чи синдрому відміни після припинення лікування відсутні.

Після прийому одноразової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту у більшості випадків спостерігається протягом 2-х годин. При тривалому лікуванні основне зменшення артеріального тиску при усіх дозах зазвичай досягається протягом чотирьох тижнів і зберігається впродовж довгострокового лікування. Згідно з даними метааналізу, середній додатковий ефект при збільшенні дози з 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Беручи до уваги міжіндивідуальні відмінності, у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови прийому 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин із незначною відмінністю між максимальним та мінімальним ефектами під час інтервалу дозування. Антигіпертензивний ефект та переносимість кандесартану та лосартану порівнювались у ході двох рандомізованих, подвійних сліпих досліджень за участю загалом 1268 пацієнтів із легкою або помірною гіпертензією. Мінімальне зниження артеріального тиску (систолічний/діастолічний) становило 13,1/10,5 мм рт. ст. для кандесартану цилексетилу 32 мг 1 раз на добу та 10/8,7 мм рт. ст. для лосартану калію 100 мг 1 раз на добу (відмінність у зменшенні артеріального тиску 3,1/1,8 мм рт. ст., р<0,0001/р<0,0001).

При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження артеріального тиску. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартан цилексетил комбінують з амлодипіном або фелодипіном.

Лікарським засобам, що блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, властивий менш виражений антигіпертензивний ефект у темношкірих пацієнтів (які зазвичай складають популяцію з низьким рівнем реніну), ніж у представників інших рас. Це також характерно для кандесартану.

Кандесартан посилює нирковий кровотік і або не впливає, або підвищує швидкість клубочкової фільтрації за рахунок зменшення судинного опору в нирках та фракції фільтрації. У тримісячному клінічному дослідженні за участю пацієнтів з гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу та мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартаном цилексетилом зменшувало виділення альбуміну з сечею. У даний час відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії.

Вплив кандесартану цилексетилу у дозах 8-16 мг (середня доза - 12 мг) 1 раз на добу на серцево-судинну захворюваність та летальність оцінювалась у рандомізованому клінічному дослідженні за участю 4937 пацієнтів літнього віку (віком 70-89 років; 21 % віком 80 років та старших) з легкою та помірною гіпертензією, з середньою тривалістю 3,7 року

 

(Дослідження когнітивної здатності та прогнозу у людей літнього віку). Пацієнти приймали кандесартану цилексетил або плацебо разом з іншим антигіпертензивним лікуванням, що додавалось при необхідності. Артеріальний тиск знижувався з 166/90 до 145/80 мм рт. ст. у групі кандесартану, і з 167/90 до 149/82 мм рт. ст. у контрольній групі. Статистично

значущої відмінності у кількості значних серцево-судинних явищ не спостерігалося. Зареєстровано 26,7 явищ на 1000 пацієнто-років у групі кандесартану порівняно з

30 явищами на 1000 пацієнто-років у контрольній групі.

Лікування кандесартаном цилексетилом знижує летальність, знижує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності та полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, що було показано у ході програми «Кандесартан при серцевій недостатності – оцінювання зниження летальності та захворюваності» (CHARM).

Ця плацебо-контрольована подвійна сліпа дослідницька програма за участю пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) функціональних класів ІІ-IV за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) складалася з трьох окремих досліджень: CHАRM-Альтернатива (n = 2028) за участю пацієнтів з ФВЛШ ≤ 40 %, які не приймали інгібітори АПФ через непереносимість (переважно через кашель, 72 %), CHARM-Додавання (n = 2548) за участю пацієнтів з ФВЛШ ≤ 40 %, які приймали інгібітори АПФ, і CHARM-Збереження (n = 3023) за участю пацієнтів з ФВЛШ > 40 %. У дослідженні CHARM-Альтернатива композитна кінцева точка летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН була значно зменшеною при лікуванні кандесартаном порівняно з плацебо. (Відносний ризик зменшувався на 23 %). Композитна кінцева точка летальності з будь-яких причин або першої госпіталізації з приводу ХСН була також значно зниженою у групі кандесартану, абсолютна різниця становить  6 %. Обидві складові цих композитних кінцевих точок – летальність та захворюваність (госпіталізація з приводу ХСН) – свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартаном цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р = 0,008).

У дослідженні CHARM-Додавання композитна кінцева точка летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН була значно зниженою у групі кандесартану порівняно з плацебо. (Відносний ризик зменшувався на 15 %). Композитна кінцева точка летальності з будь-яких причин або першої госпіталізації з приводу ХСН була також суттєво зменшеною у групі кандесартану, абсолютна різниця становить 3,9 %. Обидві складові цих композитних кінцевих точок – летальність та захворюваність – свідчать на користь сприятливого ефекту кандесартану. Лікування кандесартаном цилексетилом призводило до покращення функціонального класу за NYHA (р = 0,02).

У дослідженні CHARM-Збереження статистично значущого зменшення композитних кінцевих точок летальності від серцево-судинного захворювання або першої госпіталізації з приводу ХСН досягнуто не було.

Летальність з будь-яких причин не була статистично значущою при аналізі окремо в кожному з трьох досліджень CHARM.  Проте летальність з будь-яких причин була також оцінена у сукупній популяції досліджень CHARM-Альтернатива та CHARM-Додавання, ВР 0,88 (95 % ДІ: 0,79–0,98, р = 0,018) та усіх трьох досліджень, ВР 0,91 (95 % ДІ:

0,83–1,00, р = 0,055).

Позитивний ефект кандесартану був постійним, незважаючи на вік, стать та супутнє медикаментозне лікування. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали бета-блокатори та інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій керівництвами з лікування.

 

 

У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка, ФВЛШ ≤ 40 %) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну у плазмі крові і концентрацію ангіотензину ІІ, а також знижує рівень альдостерону.

Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність лікарської форми таблеток порівняно з тим же розчином для прийому внутрішньо становить близько 34 % із дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність таблетки таким чином становить 14 %. Середній пік сироваткової концентрації (C_max) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування. Статевих відмінностей у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. Площа під кривою «сироваткова концентрація порівняно з часом» (AUC) кандесартану не зазнає істотних змін під впливом їжі.

Кандесартан  значною мірою зв’язується з білками плазми  крові понад 99 %). Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Біодоступність кандесартану не зазнає змін під впливом їжі.

Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю, і тільки  незначною мірою – за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). Виходячи з даних in vitro досліджень, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому Р450. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно

9 годин. Акумуляції після багаторазових доз немає.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану приблизно становить 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Виведення нирками кандесартану відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і за допомогою активної канальцевої секреції. Після прийому внутрішньо міченого радіоізотопом ¹⁴С кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7 % –  у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози відновлюється у калі у вигляді кандесартану і 10 % –  у вигляді неактивного метаболіту.

В осіб літнього віку (старше 65 років) C_max та AUC кандесартану підвищувалися приблизно на 50 % і 80 %, відповідно порівняно з молодими людьми. Проте реакція артеріального тиску і частота небажаних явищ були подібними після прийому дози Атаканду молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку.

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю C_max та AUC кандесартану зростали при повторному прийомі приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але t_1/2 залишався незмінним порівняно з пацієнтами, які мали нормальну функцію нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 %  і 110 % відповідно. Кінцевий t_1/2 кандесартану був приблизно подвоєним у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. AUC кандесартану у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, була близькою до показника у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У двох дослідженнях, що включали пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю, спостерігалося зростання середньої AUC кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на 80 % в іншому дослідженні. Досвід застосування препарату  пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.

 

 

 

 

8 мг:    світло-рожевого кольору кругла двоопукла таблетка з рискою та гравіруванням 

 А    з одного боку та 008 – з іншого;

СG

16 мг:  рожевого кольору кругла двоопукла таблетка з рискою та гравіруванням 

А     з одного боку та 016 –  з іншого;

СН

32 мг:   рожевого кольору кругла двоопукла таблетка з рискою та гравіруванням   

 А   з одного  боку та  032 –  з іншого.

СL

 

 

Зберігати при температурі не вище 30 °С.  Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. 

По 14 таблеток у блістері,  по 2 блістери у картонній коробці разом  з інструкцією для застосування.

Категорія відпуску. За рецептом.

1. АстраЗенека АБ, Швеція/AstraZeneca AB, Sweden.

2. АстраЗенека ГмбХ, Німеччина/AstraZeneca GmbH, Germany.

 

1. SЕ-151 85 Содертал’є, Швеція / SЕ-151 85 Sodertalje, Sweden.                                                2. Тінсдалер Вег 183, 22880, Ведель, Німеччина/Tinsdaler Weg 183, 22880, Wedel, Germany.