В корзине нет товаров
АРИТЕРО табл. 5 мг №30

АРИТЕРО табл. 5 мг №30

Код товара: 512066
Производитель: Hetero Labs (Индия)
100,00 грн
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
Написать жалобу
  • Настоятельно просим до поездки в аптеку уточнять наличие, цену и срок годности в интересующей Вас аптеке.
  • Внешний вид товара в аптеке может отличаться от товара на сайте.
  • Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
  • Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
  • Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРИТЕРО

ARITERO

Склад:
діюча речовина: арипіпразол (аripiprazole);
1 таблетка містить арипіпразолу 5 мг; або 10 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза, магнію стеарат, індигокармін (Е 132) – для таблеток по 5 мг; заліза оксид червоний (Е 172) – для таблеток по 10 мг.
 
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
· таблетки по 5 мг: від світло-блакитного до блакитного кольору, таблетки модифікованої прямокутної форми, двоопуклі зі скошеними краями, з написом «І» з одного боку та «95» з іншого;
· таблетки по 10 мг: від світло-рожевого до рожевого кольору, таблетки модифікованої прямокутної форми, двоопуклі зі скошеними краями, з написом «І» з одного боку та «96» з іншого.
 
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби (нейролептики). Арипіпразол.
Код АТХ N05A X12.
 
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії
Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії зумовлена поєднанням часткової агоністичної активності відносно D2 дофамінових і 5HT серотонінових рецепторів та антагоністичною активністю відносно 5-HT2 серотонінових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах проявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергічної гіпоактивності.  Арипіпразол має високу звʼязуючу афінність in vitro до D2 і D3 дофамінових рецепторів, 5-HT і 5-HT серотонінових рецепторів та помірну аффінність до D4 дофамінових, 5-HT2c і 5-HT7 серотонінових рецепторів, альфа-1 адренорецепторів та H1 гістамінових рецепторів. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотнього захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Взаємодією не тільки з дофаміновими та серотоніновими рецепторами можна пояснити деякі клінічні ефекти арипіпразолу.  
Арипіпразол, призначений здоровим особам у дозі від 0,5 до 30 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, призвів до залежного від дози зниження звʼязування 11C-раклопріда, ліганда рецептора D2/D3, для виявлення хвостатого ядра та лушпини за допомогою позитронно-емісійної томографії.
Фармакокінетика.
Всмоктування.
Арипіпразол добре всмоктується, і пікова концентрація плазми проявляється через                         3-5 години після введення дози. Арипіпразол проходить мінімальний пресистемний метаболізм. Абсолютна біодоступність таблетованої форми препарату становить 87 %. Їжа з високим вмістом жиру не впливає на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.
Розподіл
Арипіпразол широко розподіляється у тканинах організму. Обʼєм розподілу становить 4,9 л/кг, вказуючи на екстенсивний екстраваскулярний розподіл. При терапевтичних концентраціях більше 99 % арипіпразолу та дегідроарипіпразолу звʼязуються з білками сироватки крові, переважно з альбуміном.
Біотрансформація
Арипіпразол активно метаболізується печінкою, перш за все трьома шляхами біотрансформації: дегідрогенізації, гідроксилювання, N-деалкілуванням. На основі досліджень in vitro ферменти CYP3A4 та CYP2D6 які відповідають за дегідрогенізацію і гідроксилювання арипіпразолу та N-деалкілування, каталізуються ферментом CYP3A4. Арипіпразол є домінуючою речовиною препарату у великому колі кровообігу. У стійкому стані дегідроарипіпразол, активний метаболіт, представляє близько 40 % величини AUC арипіпразолу у плазмі крові.
Виведення
Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин в осіб з активним метаболізмом CYP2D6 та приблизно 146 годин в осіб зі слабким метаболізмом CYP2D6.
Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, і в основному відбувається у печінці. Після однієї пероральної дози  арипіпразолу приблизно 27 % виводиться із сечею та приблизно 60 % із калом. Менше 1 % в незміненому вигляді арипіпразолу виводиться з сечею, приблизно 18 % прийнятої дози у незміненому вигляді виводиться з калом.
Пацієнти літнього віку
Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими пацієнтами літнього віку та дітьми, немає жодного помітного впливу віку пацієнтів на фармакокінетичний аналіз пацієнтів, хворих на шизофренію.
Стать
Не виявлено відмінностей у фармакокінетичних властивостях арипіпразолу між здоровими представниками жіночої та чоловічої статі, немає жодного помітного впливу статі населення на фармакокінетичний аналіз у пацієнтів, хворих на шизофренію.
Куріння
Оцінка груп пацієнтів не виявила жодних доказів клінічно значущих наслідків впливу паління на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.
Раса
Оцінка груп пацієнтів не виявила жодних доказів клінічно значущих наслідків впливу раси на фармакокінетичні властивості арипіпразолу.
Ниркова недостатність
Фармакокінетичні характеристики арипіпразолу та гідроарипіпразолу виявилися подібними у хворих із гострою хворобою нирок порівняно з молодими здоровими особами.
Печінкова недостатність
Однодозове клінічне дослідження у пацієнтів з різними ступенями цирозу печінки (класи A, B та C за класифікацією Чайлда-Пʼю) не виявило значного впливу печінкової недостатності на фармакокінетичні властивості арипіпразолу та гідроарипіпразолу, однак дослідження проводили лише на трьох пацієнтах із цирозом печінки класу С, що недостатньо для отримання висновків щодо їх метаболічних здатностей.
 
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування шизофренії у дорослих.
Лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу, а також для запобігання нових маніакальних епізодів у дорослих, які раніше перенесли маніакальні епізоди та відповідали на лікування арипіпразолом.
 
 
 
Протипоказання.
Підвищена чутливість до арипіпразолу або до будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.
 
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Внаслідок антагонізму до α1-адренергічних рецепторів арипіпразол може посилювати ефект деяких антигіпертензивних препаратів.
Оскільки арипіпразол впливає на центральну нервову систему (ЦНС), слід дотримуватись обережності у разі одночасного прийому алкоголю або препаратів, що впливають на ЦНС, у звʼязку з можливими перехресними небажаними реакціями,  такими як седативна дія (див. розділ «Побічні реакції»).
Слід з обережністю застосовувати арипіпразол у поєднанні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT або порушують електролітний баланс.
Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу.
Інгібітор секреції соляної кислоти, антагоніст H2-гістамінових рецепторів фамотидин знижує швидкість всмоктування арипіпразолу, але цей ефект не вважається клінічно значущим.
Арипіпразол метаболізується декількома шляхами з участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментів CYP1A. Таким чином, курцям корегувати дозу не потрібно.
Хінідин та інші інгібітори CYP2D6.
У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 (хінідин) підвищували AUC арипіпразолу на 107 %, при цьому Cmax залишалася незміненою. AUC і Cmax дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижувалися на 32 % і 47 % відповідно. У звʼязку з цим необхідно зменшувати дозу препарату приблизно в два рази при призначенні його з хінідином. Інші потужні інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, імовірно, чинять аналогічний вплив, отже, необхідне подібне зниження дози.
Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4.
При дослідженнях у здорових добровольців потужний інгібітор CYP3A4 (кетоконазол) підвищував AUC і Cmax арипіпразолу на 63 % і 37 % відповідно. AUC і Cmax дегідроарипіпразолу збільшувалися на 77 % і 43 % відповідно. В осіб зі зниженим метаболізмом CYP2D6 одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 може призвести до появи більш високих концентрацій арипіпразолу у плазмі крові порівняно з такими у пацієнтів з активним метаболізмом CYP2D6. У разі необхідності одночасного застосування кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 з арипіпразолом потенційні переваги повинні перевищувати можливі ризики для пацієнта. У разі одночасного призначення арипіпразолу та кетоконазолу дозу  арипіпразолу потрібно зменшити приблизно наполовину. Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол та інгібітори протеази ВІЛ, теоретично можуть давати такі ж ефекти, отже, потрібно відповідно знижувати дози (див розділ «Спосіб застосування та дози»).
Після припинення прийому інгібітору CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу потрібно підвищити до рівня, що застосовували до початку супутнього лікування.
Можливе незначне підвищення концентрацій арипіпразолу у плазмі у разі одночасного застосування слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазему) або CYP2D6 (есциталопраму).
Карбамазепін та інші інгібітори CYP3A4.
При комбінованому застосуванні з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4 і перорального арипіпразолу пацієнтам з шизофренією і шизоафективним розладом, геометричні Cmax і AUC арипіпразолу були на 68 % і 73 % нижчими порівняно з відповідними показниками при монотерапії арипіпразолом у дозі 30 мг. Середні геометричні Cmax і AUC дегідроарипіпразолу при комбінованому застосуванні з карбамазепіном знижувалися на 69 % і 71 % порівняно з відповідними показниками монотерапії арипіпразолом.
Дозу арипіпразолу потрібно подвоїти у разі його одночасного прийому з карбамазепіном. Сумісне застосування арипіпразолу та інших потужних індукторів CYP3A4 (такі як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін і звіробій звичайний) теоретично мають аналогічний вплив, тому необхідне відповідне підвищення дози. Після припинення прийому потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої.
Вальпроат та літій.
У разі одночасного прийому вальпроату або літію з арипіпразолом не було відзначено клінічно значущих змін концентрації арипіпразолу, тому корекція дози не потрібна.
Потенційний вплив арипіпразолу на дію інших лікарських засобів.
У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозі 10−30 мг/добу не спричиняв клінічно важливих лікарських взаємодій, опосередкованих ферментами CYP2D6 (співвідношення декстрометорфану/3-метоксиморфіну), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) і CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, не було показано, що арипіпразол і дегідроарипіпразол впливають на CYP1A2-опосередкований метаболізм in vitro. Таким чином, малоймовірно, що арипіпразол чинить клінічно значущий вплив на речовини, що метаболізуються цим ферментом.
У разі одночасного прийому арипіпразолу з вальпроатом, літієм або ламотриджином не було відзначено клінічно значущих змін концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.
Серотоніновий синдром.
У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігалися випадки серотонінового синдрому; особливо у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами, такими як СІЗЗС (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну), або з препаратами, які підвищують концентрацію арипіпразолу (див. розділ «Побічні реакції»).
 
Особливості застосування.
При лікуванні нейролептиками поліпшення клінічного стану пацієнта може зайняти від декількох днів до декількох тижнів. У цей період слід вести ретельний нагляд за станом пацієнтів.
Схильність до суїциду.
Поява суїцидальної поведінки притаманна пацієнтам із психотичними захворюваннями і порушеннями настрою та в деяких випадках спостерігалася невдовзі після початку застосування нейролептиків або переходу з одного нейролептика на інший нейролептик, включаючи лікування арипіпразолом (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування нейролептиками повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, які належать до групи підвищеного ризику.
Серцево-судинні розлади.
Арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких наявні серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда або ішемічна хвороба серця, серцева недостатність або порушення провідності), цереброваскулярні порушення, стани, що зумовлюють схильність пацієнтів до гіпотензії (зневоднення, гіповолемія, застосування антигіпертензивних лікарських засобів) або гіпертензії, включаючи прогресуючу або злоякісну гіпертензію.
При лікуванні нейролептиками спостерігалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ).
Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто спостерігаються набуті фактори ризику ВТЕ, до і під час лікування арипіпразолом повинно бути виявлено всі можливі фактори ризику ВТЕ і вжито всіх профілактичних заходів.
Подовження інтервалу QT.
Слід дотримуватись обережності при застосовуванні арипіпразолу пацієнтам, у сімейному
анамнезі яких є випадки подовження інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»). 
Пізня дискінезія.
Рідко повідомляли про симптоми пізньої дискінезії у пацієнтів, які приймали арипіпразол протягом періоду до одного року. У разі появи симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, який приймає арипіпразол, слід розглянути доцільність зниження дози препарату або припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»). Зазначені симптоми можуть тимчасово загостритися або навіть виникнути після припинення лікування.
Інші екстрапірамідні симптоми.
При застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалися акатизія і паркінсонізм. У разі появи ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний моніторинг стану пацієнта.
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).
ЗНС являє собою комплекс симптомів повʼязаний із застосуванням лікарських засобів-нейролептиків, який потенційно може мати летальний наслідок. У клінічних дослідженнях арипіпразолу випадки розвитку ЗНС були рідкісними. Клінічними проявами ЗНС є гіперпірексія (вкрай висока температура тіла), мʼязова ригідність, змінений психічний статус і ознаки розладу вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, посилене потовиділення і серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищення рівня креатинкінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) і гостру ниркову недостатність. Проте спостерігалися й окремі випадки підвищення рівня креатинкінази і рабдоміолізу, не обовʼязково повʼязані зі ЗНС. У разі появи у пацієнта симптомів ЗНС або незʼясовної дуже високої температури тіла без додаткових клінічних проявів ЗНС прийом усіх нейролептичних лікарських засобів, у тому числі арипіпразолу, необхідно припинити.
Судоми.
Спостерігалися нечасті випадки судом при лікуванні арипіпразолом. Тому арипіпразол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю судом в анамнезі чи при станах, пов’язаних з виникненням судом.
Пацієнти літнього віку із психозом на тлі деменції.
Підвищена летальність.
При застосуванні арипіпразолу у пацієнтів літнього віку (середній вік 82 роки), із психозом на тлі хвороби Альцгеймера ризик летального наслідку підвищений. Хоча причини летальних наслідків були різними, більшість із них мала серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність, раптовий летальний наслідок) або інфекційну (наприклад, пневмонія) природу (див. розділ «Побічні реакції»).
Цереброваскулярні побічні реакції.
У пацієнтів літнього віку (середній вік − 84 роки; діапазон 78−88 років) спостерігалися небажані реакції цереброваскулярного типу (наприклад інсульт, транзиторна ішемічна атака), у тому числі з летальним наслідком. Був відзначений виражений взаємозвʼязок між дозами препарату і появою небажаних реакцій цереброваскулярного типу у пацієнтів, які приймали арипіпразол.
Аритеро не показаний для лікування психозу на тлі деменції.
Гіперглікемія і цукровий діабет.
Гіперглікемія, у деяких випадках надзвичайно тяжка і повʼязана з кетоацидозом або гіперосмолярною комою, у т.ч. з летальним наслідком, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, у тому числі арипіпразол. Фактори ризику тяжких ускладнень включають ожиріння і наявність діабету в сімейному анамнезі. Відсутня точна порівняльна оцінка ризиків небажаних реакцій, повʼязаних із гіперглікемією, у пацієнтів, які використовували арипіпразол та інші атипові нейролептики. Необхідно ретельно наглядати за станом пацієнтів, які приймають будь-які нейролептики, включаючи арипіпразол, фіксуючи симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість), а стан пацієнтів із цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету необхідно регулярно контролювати щодо підвищення рівня глюкози.
Гіперчутливість.
При використанні арипіпразолу можуть розвиватися реакції гіперчутливості, які характеризуються алергічними симптомами (див. розділ «Побічні реакції»).
Збільшення маси тіла.
У пацієнтів, із шизофренією і біполярною манією часто спостерігається збільшення маси тіла внаслідок супутніх захворювань, застосування нейролептиків, які, як відомо, сричиняють збільшення маси тіла, а також відсутності здорового способу життя; це явище може призвести до серйозних ускладнень. При лікуванні арипіпразолом випадки збільшення маси тіла, як правило, спостерігалися у пацієнтів зі значними факторами ризику, такими як діабет, порушення з боку щитовидної залози або аденома гіпофіза в анамнезі.
Арипіпразол не спричиняє клінічно значущого збільшення маси тіла у дорослих.
Дисфагія.
Нейролептики, включаючи арипіпразол, можуть спричиняти порушення моторики стравоходу та аспірацію вмісту шлунка. Арипіпразол та інші нейролептики слід з обережністю застосовувати пацієнтам із підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.
Патологічна схильність до азартних ігор і інші розлади імпульсного контролю.
Пацієнти можуть відчувати посилення випадків патологічної схильності, особливо до азартних ігор, і нездатність контролювати ці напади під час прийому арипіпразолу. Також повідомлялось про гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання або неконтрольований потяг до вживання їжі та інші розлади імпульсивної та компульсивної поведінки. Важливо, щоб лікарі повідомляли пацієнтам про розвиток нових або вищезазначених розладів при лікуванні арипіпразолом. Слід зазначити, що симптоми імпульсного контролю можуть бути повʼязані з основним розладом; однак іноді повідомляли про припинення спонукань при зменшенні дози препарату або при припиненні лікування. Розлади імпульсного контролю можуть нанести шкоду пацієнту та іншим людям, якщо вони не визначені. Якщо у пацієнта розвинуться такі схильності під час прийому арипіпразолу, необхідно вирішити питання про зменшення дози або припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Лактоза.
Препарат Аритеро містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.
Пацієнти із супутнім захворюванням СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивності). Незважаючи на високу частоту супутніх захворювань біполярного розладу типу I і СДУГ, є дуже обмежені дані з безпеки одночасного застосування арипіпразолу і стимуляторів, тому при одночасному призначенні цих засобів необхідна надзвичайна обережність.
 
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження застосування арипіпразолу у вагітних жінок. Повідомляли про вроджені аномалії, проте причинно-наслідкового звʼязку з арипіпразолом не можна було встановити. Дослідження на тваринах не виключили потенційний несприятливий вплив на внутрішньоутробний розвиток. Пацієнтам слід рекомендувати попереджати свого лікаря, якщо вони завагітніли або мають намір завагітніти під час лікування арипіпразолом. У звʼязку з недостатньою інформацією щодо безпеки у людей і проблемами, виявленими репродуктивними дослідженнями на тваринах, цей препарат не слід застосовувати у період вагітності, якщо тільки очікувана користь чітко виправдовує потенційний ризик для плода.
У новонароджених, матері яких приймали нейролептики (включаючи арипіпразол) протягом Ⅲ триместру вагітності, існує ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни, які після пологів можуть змінюватися по тяжкості та тривалості. Повідомляли про випадки збудження, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистресу або розладів при годуванні. Отже, новонароджені повинні перебувати під пильним наглядом.
Годування груддю.
Арипіпразол проникає у грудне молоко. Необхідно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії арипіпразолом з урахуванням користі грудного годування для дитини та переваги терапії для жінки.
 
Фертильність.
Згідно з даними щодо дослідження репродуктивної токсичності арипіпразол не впливає на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Арипіпразол має незначний або помірний вплив на здатність керування автотранспортом або іншими механізмами у звʼязку з потенційним впливом на нервову систему та органи зору та проявом побічних реакцій, таких як седація, сонливість, непритомність, розмитість зору, диплопія (див. розділ «Побічні реакції»).
 
Спосіб застосування та дози.
Таблетки препарату Аритеро застосовувати внутрішньо.
Дорослі
Шизофренія: рекомендована початкова доза препарату Аритеро становить 10 або 15 мг/добу з підтримуючою дозою 15 мг/добу. Цю дозу приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Препарат ефективний у діапазоні доз від 10 до 30 мг/добу. Підвищення ефективності при прийомі добової дози, що перевищує 15 мг, продемонстровано не було, хоча окремим пацієнтам може бути корисна підвищена доза.
Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.
Маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу: рекомендована початкова доза препарату становить 15 мг. Цю дозу приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі як монотерапію або у складі комбінованого лікування. (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Для окремих пацієнтів можуть бути корисними більш високі дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.
Запобігання новим маніакальним епізодам при біполярному розладі I типу: для попередження рецидивів маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримують арипіпразол у якості монотерапії або комбінованої терапії, терапію продовжувати у тій самій дозі. Коригування добової дози, в тому числі зниження дози, слід розглядати на основі клінічного стану.
Особливі групи пацієнтів
Печінкова недостатність
Пацієнтам з легкою або помірною печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю наявних даних недостатньо для встановлення рекомендацій. У таких пацієнтів дозування повинно здійснюватися з обережністю. Однак максимальну добову дозу 30 мг для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю слід застосовувати з обережністю (див. розділ «Фармакологічні властивості»).
Ниркова недостатність
Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дозування не потрібна.
Пацієнти літнього віку
Безпека та ефективність препарату Аритеро при лікуванні шизофренії або маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу для пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Завдяки більшій чутливості цієї групи пацієнтів, при наявності клінічних факторів слід розглянути зменшення початкової дози (див. розділ «Особливості застосування»).
Стать
Пацієнти жіночої статі не потребують корекції дозування порівняно з пацієнтами чоловічої статі (див. розділ «Фармакокінетика»).
Куріння
Відповідно до метаболічного шляху арипіпразолу, корекція дози для курців не потрібна (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Коригування дози внаслідок взаємодії
При одночасному призначенні потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2D6 з арипіпразолом, дозу арипіпразолу потрібно зменшити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається інгібітор CYP3A4 або CYP2D6, дозу арипіпразолу необхідно збільшити (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При одночасному застосуванні потужних індукторів CYP3A4 з арипіпразолом дозу арипіпразолу потрібно збільшити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається індуктор CYP3A4, дозу арипіпразолу необхідно зменшити до рекомендованої (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Діти.
Безпеку та ефективність застосування арипіпразолу дітям не вивчали.
 
Передозування.
Симптоми.
У дорослих пацієнтів описано випадки навмисного або випадкового гострого передозування арипіпразолом, дозами до 1260 мг без подальшого летального наслідку. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були летаргія, підвищений артеріальний тиск, сонливість, тахікардія, нудота, блювання і діарея.
Окрім цього були отримані дані про випадкове передозування винятково арипіпразолом (у дозі до 195 мг) у дітей, що не мало летального наслідку. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були сонливість, короткочасна втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми.
Лікування.
Лікування передозування повинно включати підтримуючу терапію, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень, а також контроль симптомів. Слід брати до уваги можливість передозування чисельними лікарськими засобами. Через це необхідно негайно розпочати контроль стану серцево-судинної системи, що повинен включати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій.
Після підтвердженого або імовірного передозування арипіпразолом необхідний ретельний медичний нагляд і контроль за станом пацієнта до його відновлення.
Активоване вугілля (50 г), що застосовували через 1 годину після прийому арипіпразолу, знижувало показник Cmax арипіпразолу приблизно на 41 %, а показник AUC – приблизно на 51 %, що вказує на можливу ефективність активованого вугілля у лікуванні передозування.
Гемодіаліз.
Хоча інформація про вплив гемодіалізу на лікування передозування арипіпразолом відсутня, малоймовірно, щоб гемодіаліз міг бути корисним у лікуванні передозування, оскільки арипіпразол значною мірою звʼязується з білками плазми.
 
Побічні реакції.
Короткий огляд профілю безпеки.
Найчастішими побічними реакціями були акатизія і нудота. Кожен із зазначених симптомів виникав більш ніж у 3 % пацієнтів, які приймали арипіпразол перорально.
Перелік побічних реакцій.
Усі побічні реакції приведено за системою класів та органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 – < 1/100), поодинокі (≥ 1/10000– < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними). У рамках кожної групи частоти побічні реакції приведено у порядку зменшення проявів.
Частота побічних реакцій, зареєстрованих у постмаркетинговий період застосування, не може бути оцінена, оскільки вони отримані зі спонтанних звітів, тому частота цих побічних реакцій класифікується як невідома.
 
Клас систем органів
Часто
Нечасто
Частота невідома
З боку крові та лімфатичної системи
 
 
Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи
 
 
Алергічні реакції (наприклад анафілактичні реакції; ангіоневротичний набряк, включно з набряком язика; набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропивʼянка)
З боку ендокринної системи
 
Гіперпролактине-мія
Діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний
кетоацидоз
З боку обміну речовин і харчування
Цукровий діабет
Гіперглікемія
 
Гіпонатріємія, анорексія, зниження маси тіла, збільшення маси тіла
З боку психіки
Безсоння, неспокій, збудження
 
Депресія,
гіперсексуальність
Спроби суїциду,
суїцидальне мислення і завершене самогубство (див. розділ «Особливості застосування»), патологічна пристрасть до азартних ігор, розлади імпульсного контролю, компульсивне переїдання, непереборний потяг до покупок, періоманія, агресивність,
збудження, нервозність
З боку нервової системи
Акатизія,
екстрапірамідні порушення, тремор,
головний біль, седативний ефект,  сонливість, запаморочення
Пізня дискінезія,
дистонія
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий судомний напад, серотоніновий синдром, порушення мовлення
 
З боку органів зору
Розмитість поля зору
Диплопія
 
З боку серця
 
Тахікардія,
Раптовий летальний випадок, піруетна шлуночкова тахікардія, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, зупинка серцевої діяльності, брадикардія
З боку судин
 
Ортостатична гіпотензія
Венозна тромбоемболія (включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен), гіпертензія,
синкопе
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
 
Гикавка
Аспіраційна пневмонія, ларингоспазм,
ротоглотковий спазм
З боку травної системи
Запор, диспепсія, нудота, надмірне слиновиділення, блювання
 
Панкреатит, дисфагія,
діарея, дискомфорт у ділянці шлунково-кишкового тракту
З боку печінки і жовчовивідних шляхів
 
 
Печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця,
підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази
З боку шкіри і підшкірних тканин
 
 
Висип, реакції фоточутливості, алопеція,
посилене потовиділення
З боку скелетно-мʼязової та сполучної тканин
 
 
Рабдоміоліз, міалгія,
ригідність мʼязів
З боку нирок і сечовивідних шляхів
 
 
Нетримання сечі, затримка сечовипускання
Вагітність, післяпологові  і перинатальні стани
 
 
Синдром відміни препарату у новонароджених (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»)
З боку статевих органів та молочної залози
 
 
Пріапізм
Ускладнення загального характеру і реакції у місці введення
Втома
 
Порушення температурної регуляції (наприклад гіпотермія, пірексія),
біль у грудній клітці,
периферичний набряк
Лабораторні дослідження
 
 
Підвищення рівня глюкози крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну, коливання рівня глюкози крові, підвищення рівня креатинфосфокінази
 
Опис окремих побічних реакцій
Дистонія
Симптоми дистонії, тривалого патологічного скорочення груп мʼязів, можуть зʼявитися у схильних до цього пацієнтів протягом перших кількох днів лікування. Дистонічні симптоми включають: спазм мʼязів шиї, що іноді прогресує до стискання горла, ускладнене ковтання, утруднене дихання та/або випинання язика. Хоча ці симптоми можуть виникати при низьких дозах, вони трапляються частіше та з більшою тяжкістю при застосуванні більш високих доз антипсихотичних препаратів першого покоління. Підвищений ризик гострої дистонії спостерігається у чоловіків та пацієнтів молодших вікових груп.
Пролактин
У клінічних випробуваннях за схваленими показаннями та у постмаркетингових спостереженнях були випадки як збільшення, так і зменшення пролактину в сироватці крові порівняно з початковим рівнем.
Лабораторні показники
Підвищення рівня креатинфосфокінази, як правило, минущі та безсимптомні, спостерігалися у 3,5 % пацієнтів, які отримували арипіпразол.
Патологічна пристрасть до азартних ігор та інші розлади контролю імпульсної поведінки
Патологічна пристрасть до азартних ігор, гіперсексуальність, непереборний потяг до покупок, переїдання або неконтрольований потяг до їжі можуть виникати у пацієнтів, які приймають арипіпразол.
Інші.
Побічні реакції, повʼязані з антипсихотичною терапією та про які повідомляли під час лікування арипіпразолом, включали: злоякісний нейролептичний синдром, пізню дискінезію, напади, цереброваскулярні побічні реакції, підвищену летальність у пацієнтів літнього віку з деменцією; гіперглікемію та цукровий діабет (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження. Це дає можливість здійснювати контроль за співвідношенням користь/ризик для лікарських засобів. Працівники сфери охорони здоровʼя повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції.
 
Термін придатності. 3 роки.
 
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
 
Упаковка.
По 30 таблеток у контейнері, по 1 контейнеру у картонній коробці.
 
Категорія відпуску. За рецептом.
 
Виробник.
Гетеро Лабз Лімітед/Hetero Labs Limited.
 
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Юніт-V, Блок V і V-А, ТСІІС - Формулейшн СЕЗ, С. №№ 439, 440, 441 і 458, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Телангана Стейт, 509301, Індія.
Unit-V, Block V and V-A, TSIIC - Formulation SEZ, S. Nos 439, 440, 441 & 458, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Telangana State, 509301, India
АРИПИПРАЗОЛ

Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.

Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Альго-Фарм поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.

Отзывы аптеки

 
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Черкассы, Днепр, Винница, Ровно, Чернигов, Львов